Росія не має шляху до перемоги: огляд західної аналітики

Воєнні експерти пишуть про можливий раптовий кінець війни в Україні. Оцінюють вплив постачання західних основних бойових танків, описують роль Білорусі для російської воєнної стратегії та вагу розвідки з відкритих джерел у розвіюванні «туману війни».

Оглядач The Financial Times Гідеон Рахман пише про те, що хоча росію не варто скидати з рахунків, у неї немає шляху до тривалої перемоги.

Навіть якщо її армії вдасться якимось злим чудом завдати Україні поразки, що далі? Ізольована і ослаблена росія буде роками вести жорстоку партизанську війну, й окупаційний уряд буде в постійній небезпеці.

Путін шукає натхнення в історії, де росія після важких поразок здобувала перемоги. Але цього разу Україна захищає свою землю, а росія вперше воює без союзників на Заході. Москва може тішити себе тим, що вона веде за собою країни глобального Півдня. Але, за винятком Ірану, жодна з цих країн не надає їй воєнну допомогу, співставну з тією, яку Захід забезпечує Україні.

Економічна модель, яка засновувалась на експорті енергоносіїв у Європу, вимагає переорієнтації, і це ставить росію в небезпечну залежність від Китаю.

Корінь проблеми лежить у тому, що росія відмовилась прийняти втрату статусу великої держави, через що уже пройшли багато європейських країн. Не розуміючи, що сформувалась нова система, заснована на співпраці, Путін відправив країну в міжнародну ізоляцію. Якби російське керівництво змирилось із втратою статусу, росія могла б претендувати на роль середньої держави, яка підтримує систему в балансі. Натомість вона ризикує вийти з війни зі ще меншим впливом, ніж до неї.

Російські стратеги продовжують війну не тому, що бачать реалістичний шлях до перемоги, а тому що не можуть прийняти поразку

Безнадійна ситуація, в якій рф перебуває, приводить до певного фаталізму серед її еліт, які говорять про ядерний Армагеддон. Російські стратеги продовжують війну не тому, що бачать реалістичний шлях до перемоги, а тому що не можуть прийняти поразку. Як пише колишній глава Московського центру Карнегі Дмітрій Трєнін, поразка означатиме національну катастрофу, ймовірний хаос і безумовну втрату суверенітет, тому росія повинна бути готовою нести великі жертви протягом довгих років, що вимагатиме «безумовного патріотизму еліт». Але справжні патріоти росії повинні зупинити Путіна і війну. Тільки тоді росія зможе відбудувати свій моральний, економічний та міжнародний статус.

Гостьові дослідники RAND Corporation Пітер Вілсон та Вільям Куртні розмірковують над тим, як війна в Україні може закінчитись швидше ніж очікується через зміну режиму в росії, розвал російської армії чи українську перемогу на полі бою.

Захід уже перейшов багато «червоних ліній» поставки зброї Україні, які до того сам і встановив. Але попри це, песимістів багато. Вони передрікають замороження конфлікту або його розтягування на роки. Ця війна вже триває довше, ніж багато регіональних конфліктів. Але до будь-яких прогнозів варто ставитись обережно – особливо з огляду на провал прогнозів про падіння Києва за три дні чи швидке завоювання росією панування у повітрі.

По-перше, Путіна можуть усунути від влади – через зростання невдоволення мобілізацією чи бойовими діями. Швидка зміна режиму може нести ризик повної некерованості росії – і лише прихід лібералізаторів до влади із виведенням військ з України міг би послабити тиск Заходу.

По-друге, російська армія може «посипатись» на полі бою, як це не раз бувало з низько мотивованими та слабо забезпеченими військами раніше. Український бойових дух вищий, а російські солдати скаржаться на бездумну «м’ясорубку», недостатнє забезпечення і навіть бунтують.

Якщо земля достатньо промерзне, ЗСУ можуть провести нові контрнаступальні операції, наприклад, у напрямку Мелітополя

По-третє, Україна може здобути воєнну перемогу. Якщо земля достатньо промерзне, ЗСУ можуть провести нові контрнаступальні операції, наприклад, у напрямку важливого з логістичної точки зору Мелітополя, загрожуючи Криму. Це може статися до того, як росія підготує другий ешелон військ для нового наступу на Харків чи Київ. Зрештою, росія може вдатись до ескалації війни, вдаривши по маршрутах постачання чи місцях зберігання зброї на території НАТО, або навіть застосувавши ядерну зброю. Але обидва варіанти є невигідними для неї та малоймовірними.

Незрозуміло, як закінчиться війна. Захід продовжуватиме допомагати Україні технікою та розвідданими, а мобілізація в росії зробить її оборонні рубежі міцнішими. Є всі перспективи довгої війни на виснаження, але потрібно не відкидати варіанти, які здаються малоймовірними сьогодні, але приведуть до швидкого закінчення конфлікту.

Група науковців Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS) аналізує вплив потенційного постачання німецьких танків «Леопард-2» Україні. Вони поширені в Європі, і у разі їх поставки буде сформована міжнародна коаліція країн. Ці танки поповнять втрати України і підвищать її бойові спроможності.

Ключовою залишається позиція Німеччини, яка повинна дати дозвіл на поставку

Навіть 100 танків буде достатньо для відчутного ефекту. Фінляндія і Польща вже заявили готовність до участі в такій коаліції. Але ключовою залишається позиція Німеччини, яка повинна дати дозвіл на поставку. Позиція уряду поки не змінилась, але тиск на нього росте, особливо після дозволу на передачу Україні БМП «Мардер».

Найстаріша версія «Леопардів», яка є в експлуатації, дає якісну перевагу порівняно з залишками радянського танкового парку в Україні – насамперед в оптиці та системах управління вогнем

Багато країн мають «Леопарди» у резерві, але їх технічний стан невідомий, тому найімовірнішими джерелами швидких поставок стануть Польща та Фінляндія. Але обидві країни наразі готові передати лише невелику кількість танків. Попри те, що Leopard 2A4 є найстарішою версією, яка ще є в експлуатації, вона дає якісну перевагу порівняно з залишками радянського танкового парку в Україні – насамперед в оптиці та системах управління вогнем. Версія 2А5 і вище вже мають тепловізійні приціли. Також 120-мм гармата танку відкриє Україні доступ до західних складів боєприпасів, адже уже сьогодні є проблеми з пошуком боєприпасів до 125-мм радянських танкових гармат.

Базовий курс навчання танкістів триватиме від трьох тижнів

Тривала експлуатація танків Україною потребуватиме налагодження ланцюжків ремонту та поставок запасних частин, а також амуніції. Хоча боєприпаси до танків не витрачаються так швидко, як артилерійські, але війна в Україні уже показала необхідність нарощення їх виробництва. Інтеграція «Леопардів» у ЗСУ потребуватиме часу на навчання екіпажів, базовий курс якого триватиме від 3 до 6 тижнів. Імовірність появи «Леопардів» в Україні росте, але їх вплив на бойові дії залежатиме від кількості переданих одиниць.

Емілі Ферріс із Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) розмірковує, в чому Білорусь є слабким місцем для росії.

Аналіз російсько-білоруських відносин зазвичай зводиться до економічної, політичної та військової залежності Білорусі від росії. Але і залежність росії від деяких компонентів білоруського ОПК, а також логістичних послуг у мирний та воєнний час може стати критичною слабкістю для росії у випадку зміни режиму в Мінську.

Білорусь та росія співпрацюють на багатьох рівнях, найважливіші з яких – Союзна держава та Регіональна група військ. Війна в Україні зблизила оцінку загрози з боку НАТО Лукашенка та Путіна, але між ними є багато тертя в інших сферах. Між російською та білоруською армією є високий рівень інтеропераційності на стратегічному та тактичному рівнях. Білорусь сьогодні є не просто ще одним військовим округом росії. Вона виконує роль тилу, який надає логістичні послуги, медичне забезпечення, тренування та перекидання військ і техніки. Але існує також і невдоволення – насамперед через передачу росією вживаних зразків зброї, а також її прагненням взяти під контроль білоруський ОПК.

Між білоруськими та російськими офіцерами є багато зв’язків на різних рівнях, тому лояльність перших саме білоруському керівництву важко оцінити. Найбільше зв’язків є у сфері ОПК. Білорусь виробляє деякі унікальні компоненти, які росія не може замінити своїм виробництвом, навіть після багаторічних спроб «інтеграції» білоруського ОПК у російський. Ця залежність негативно впливає на росію, яка матиме проблеми без білоруських компонентів. Економічні санкції, які ізолюють Білорусь від міжнародних ланцюжків поставок, можуть мати довгострокові наслідки для здатності росії відновити свій військовий потенціал і виконувати експортні контракти поставки зброї.

The Economist пише про те, як OSINT пробиває «туман війни» в Україні. В попередніх війнах інформація з передової могла йти днями, якщо не тижнями. В Україні звільнення Херсону глядачі побачили майже в прямому ефірі. Зростання ролі розвідки з відкритих джерел змінило те, як люди отримують новини.

За допомогою сервісу відстеження заторів Google аналітики спрогнозували час початку повномасштабного вторгнення росії

Перед війною за допомогою комерційних супутників та соцмереж виявляли підготовку росії до повномасштабного вторгнення. За допомогою сервісу відстеження заторів Google аналітики навіть спрогнозували час його початку.

Супутникові знімки грають важливу роль у відстеженні війни. Так, за допомогою них відстежувався відступ росіян із Херсона, а також наслідки удару українськими дронами по аеродромах стратегічної авіації.

За перші 80 днів війни користувачі опублікували воєнних відеоматеріалів у Телеграмі загальною тривалістю 10 років

Але за допомогою супутників важче відслідкувати менші скупчення людей і техніки – і тут важливим інструментом стає Телеграм. За перші 80 днів війни користувачі опублікували воєнних відеоматеріалів у Телеграмі загальною тривалістю 10 років. Така кількість даних може бути катастрофою для армій, які хочуть убезпечити операційну безпеку. Росія намагалась заборонити солдатам виставляти потенційно небезпечні фото та відео в мережу і обмежити доступ до соцмереж своїм критикам на зразок Ігоря Гіркіна. Але повністю цього зробити не вийшло: критики Кремля далі публікують гнівні відео, а військові продовжують гинути через те, що постять фотографії свого розташування з прив’язкою до місцевості. Мобілізація сотень тисяч людей, які не мають досвіду перебування в зоні бойових дій і отримують мало безпекової підготовки, ймовірно, погіршить цю ситуацію.

Відкриті джерела мають і свої обмеження – зазвичай проходить від 1 до 3 днів, перш ніж відео або фото набуває широкого розповсюдження і проводиться прив’язка до місцевості. Також створює спотворене уявлення про хід бойових дій – наприклад, на відео танки найчастіше вражають ПТРК, і майже зовсім не потрапляє на відео їх знищення протитанковими мінами, хоча саме вони відповідальні за значну частину підривів.

Погано оснащені та голодні російські мобілізовані створюють картинку провалу мобілізації, але західні та українські спецслужби переймаються про тих, які проходять підготовку в тилу і не потрапляють на відео. Також сторона може показувати те, що вона хотіла б показати – Україна збирала відео роботи турецьких дронів Bayraktar протягом перших тижнів війни і порційно видавала його потім протягом довгих місяців. Незважаючи на всі обмеження OSINT, інтерес західних розвідок до нього зростає, і вони намагаються поєднати його з існуючими розвідувальними засобами.