«Росія має зрозуміти перспективу поразки». Огляд західної аналітики 

Продовження українського контрнаступу на Херсонщині, залежність РФ від західних компонентів техніки, так звана нова російська морська стратегія і майбутнє танка на полі бою. В новому огляді переказуємо, про що пишуть західні воєнні аналітики. 

Дослідник британського Королівського Об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) Джек Ветлінг аналізує початок українського наступу на Херсонщині, який, на його думку, буде відбуватися у декілька етапів. Україна, зазначає він, керується трьома важливими імперативами. По-перше, є політична потреба показати партнерам, що передача озброєнь дає результат на полі бою. По-друге, потрібно постійно виснажувати російські війська, щоб вони не могли перехопити ініціативу чи закріпитись на окупованих територіях. По-третє, є ключова кінцева ціль — звільнити всі окуповані території шляхом контрнаступу. Всі ці завдання потребують накопичення людських та матеріальних ресурсів. 

Якщо ЗСУ зможуть загнати росіян у Херсон, РФ зіткнеться з тією ж дилемою, що й свого часу Україна в Сєвєродонецьку 

Джек Ветлінг

Херсонщина, як пише Ветлінг, є ідеальним майданчиком для досягнення цих завдань — залежність російського угрупування від постачання через невелику кількість мостів через Дніпро робить його вразливим, а Херсон є найбільш політично значущим містом, яке захопила Росія на початковому етапі війни. Якщо ЗСУ зможуть накопичити достатньо сил, щоб загнати росіян у Херсон, то РФ зіткнеться з тією ж дилемою, що й свого часу Україна в Сєвєродонецьку — або змиритися з поступовим виснаженням частин в обороні для утримання політично значущих позицій, навіть якщо з військової точки зору обороняти їх уже немає сенсу, або зазнати важкої символічної поразки, відступивши з Херсона. 

Щоправда, успіх України на Херсонщині не дає підстав для швидкого звільнення територій на лівому березі Дніпра. Києву потрібна буде пауза для нарощення сил, і вона в будь-якому разі настане в умовах зими. Москва теж зможе використати цю паузу для накопичення резервів і створення нових підрозділів. Тому ми повинні розуміти, що український наступ буде здійснюватися в три великі етапи: контрнаступ на Херсонщині, асиметричні бойові дії і дальні удари для виснаження та деморалізації росіян взимку і етап великих операцій 2023 року. 

Перспектива важлива: західним урядам потрібно поступово переходити на довгострокову підтримку України до 2024 року. Це дасть змогу українцям планувати на довший термін, створить реалістичні очікування в західних суспільствах і, найголовніше, покаже Росії, що її позиції будуть лише погіршуватися з часом. Росія показала свою готовність відступати там, де є загроза масштабної поразки. Тому серйозні переговори з нею потрібно починати після демонстрації того, що її військова поразка є реалістичною перспективою.

Колумніст The Washington Post Макс Бут пише про те, що Путін програє свою війну в Україні. Хоча доля контрнаступу на Херсон ще не вирішена, у ширшій перспективі Україна виграє війну за незалежність. Росія намагалась швидко захопити Київ і встановити свій маріонетковий уряд — це завдання повністю провалилось. Після цього Путін переорієнтувався на реалістичнішу ціль — захоплення Донецької та Луганської областей. Хоча росіяни змусили українців відійти з Луганщини, на Донеччині їх просування мізерне, а на інших ділянках фронту вони взагалі змушені перейти до оборони. Українські війська мають ініціативу, а суспільство демонструє готовність до тривалої боротьби. 

Росія понесла важкі втрати, а Путін не ризикує почати загальну мобілізацію. Європейці просуваються із заміною російських енергоносіїв, а санкції хоч і не знищили економіку РФ, але деградація поступово проявляється — наприклад, у сфері чіпів та мікроелектроніки. 

Знищення 25-тисячного угрупування на правому березі Дніпра може сильно вдарити по путінському режиму

Макс Бут

Не потрібно мати ілюзій — Україна може перемогти лише із подальшою західною допомогою. Але російська поразка виглядає правдоподібною, невизначеним залишається лише її масштаб. Знищення 25-тисячного угрупування росіян на правому березі Дніпра може сильно вдарити по путінському режиму.

The New York Times пише про застарілі західні технології в російському озброєнні. 

Українські спецслужби разом із західними колегами працюють над встановленням походження компонентів, знайдених у захопленій або знищеній російській зброї в Україні. Як виявляють дослідники, ракети (такі як найновіша Х-101), кориговані боєприпаси до РСЗО «Торнадо-С» та гелікоптери містять західні компоненти, вироблені після 2014 року і доставлені в Росію в обхід санкційного режиму. Також Росія залежить від західних напівпровідників та чіпів для виробництва дронів, станцій розвідки та зв’язку. Причому усі ці компоненти походять від обмеженого кола виробників, що дає можливість краще виявляти мережі нелегального постачання, а також розуміти, що Росія потребує для виробництва зброї. Більшість технологій є застарілими, і відповідають рівню 1990-х — початку 2000-х років. Це пояснює велике можливе відхилення російських ракет від цілі. Крім того, противник може відносно легко скопіювати технології в російській техніці – виробники РФ, на відміну від американських, мало роблять для того, щоб протидіяти цьому. Росія часто намагається вкрасти західні технології там, де не може розробити власні, і пристосувати їх до своєї техніки.

У новій морській доктрині Росії Арктика виходить на перше місце за пріоритетністю. На другому — Тихий океан

Нік Чайдлс

Науковий співробітник Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS) Нік Чайдлс аналізує нову російську морську доктрину, затверджену 31 липня. Порівняно з документом 2015 року, Росія чіткіше визначає глобальні морські амбіції США, діяльність НАТО та збільшення іноземної морської присутності в Арктиці як загрози для своєї морської безпеки. В цілому Арктика виходить на перше місце за пріоритетністю, а на другому місці — Тихий океан. 

Нова стратегія також визначає важливість Індійського океану через співпрацю з Іраном, Індією та Саудівською Аравією, хоча не до кінця зрозуміло, що конкретно вона передбачає. СРСР, а потім Росія роками говорили про морську присутність в Індійському океані, але ніколи не реалізовували її в значущому масштабі. 

Також доктрина говорить про розвиток кораблебудування на Далекому Сході, що буде складно реалізувати. Жодним чином не згадана потенційна співпраця з Китаєм у морській сфері. 

Нова доктрина відображає розуміння того, що морська міць є ключовою для збереження Росії як великої держави, але розрив між прагненнями та реальністю великий. Недоліками морської потуги Росії є нестача інфраструктури забезпечення, слабкий торговельний флот і застаріла кораблебудівна промисловість. І навряд Росія зможе виправити це в короткостроковій перспективі. 

Війна в Україні також дала неоднозначні сигнали щодо реальної бойової потужності російського флоту. Кампанія застосування крилатих ракет морського базування проти наземних цілей була відносно успішною. Хоча залишається під питанням те, наскільки вона змогла ослабити спротив України. Путін також говорив про перспективні надзвукові озброєння флоту, хоча поки незрозуміло, що конкретно це означатиме. Не варто недооцінювати російську морську (особливо підводну) міць. Але загальні успіхи російської армії в Україні, і флоту зокрема, породжують сумніви щодо спроможності навіть найбоєздатнішої військової компоненти. Це підтверджує уявлення про те, що окреслені в доктрині цілі та завдання можуть бути дещо нереалістичними.

Танки є ключовим елементом бою, а їх вразливість перебільшена

Роб Лі 

Військовий дослідник Роб Лі у статті для порталу War on the Rocks стверджує, що з огляду на уроки війни в Україні та Нагірному Карабаху, танк не є застарілим на полі бою, як заявляють деякі експерти. Обидва конфлікти показують, що танки навпаки є ключовим елементом бою, а їх вразливість перебільшена. Застосування «Джавелінів» в Україні не зробило танк застарілим, так само як цього не зробили перші ПТРК «Малютка» радянського виробництва у арабо-ізраїльській війні Судного дня 1973 року. 

На початковому етапі повномасштабної війни в Україні росіяни втратили велику кількість танків саме через недоліки їх застосування — без прикриття піхоти, швидко просуваючись до ключових міст, не очікуючи на значний спротив з боку українців. 

Близько 50% танків, які втратили росіяни на початку квітня, були просто покинуті їх екіпажами

На початку квітня близько 50% танків, які втратили росіяни, були просто покинуті їх екіпажами, згідно з даними розвідки з відкритих джерел. Танк вимагає складної логістики для поставок пального і запчастин — всього цього не було через низьку організацію наступу та високу секретність, коли російські командири дізнались про наступ за кілька годин і не змогли достатньо підготувати техніку. Через швидкий темп наступу танки значно випередили свою артилерію та засоби ППО, розтягуючи логістичні лінії та роблячи їх вразливими до засідок й ударів з повітря.

Якщо проаналізувати статистику, то Росія втратила покинутими набагато більшу частку танків Т-80, ніж Т-72 чи Т-90. Т-80 використовує більше та інший вид пального, ніж решта моделей, що могло стати причиною такого перекосу у втратах. Також деякі підрозділи втратили набагато більше танків за інші. Так, два танкові полки 4-ї танкової дивізії втратили до 40% своїх танків Т-80, а танковий полк 2-ї мотострілецької дивізії — 45 із 93 Т-72Б3М. Обидві дивізії належать до 1-ї танкової армії. Також важкі втрати в танках Т-80БВМ понесла 200-та мотострілецька бригада Північного флоту. Це може пояснюватись як ефективністю українського спротиву на Харківщині та Сумщині, де воювали ці частини, так і недоліками в командуванні цих підрозділів.

Іншим недоліком застосування танка росіянами була недостатня підтримка піхоти. Тому не дивно, що бронетехніка ставала жертвою засідок із мобільними протитанковими комплексами. Водночас, «Джавеліни», українські «Стугни» та інші комплекси були лише одним з компонентів боротьби з танками. За заявами самої України, більшість російських танків знищили артилерією, деяка частина постраждала від старих радянських мін ТМ-62.

Із війни в Україні невірно робити висновок про застарілість танків. Обидві сторони, пише аналітик, успішно застосовують танки на полі бою — як мобільні захищені платформи з вогневою міццю. Виживання танка на полі бою набагато вище, ніж інших броньованих машин, і навіть у випадку влучання протитанкової ракети екіпаж часто виживає. Без танків арміям у наступі довелось би покладатись на менш захищені БТРи та БМП, що призвело б до катастрофічних втрат. Танк просто потрібно застосовувати в рамках комбінованої операції з адекватною підтримкою та логістикою. Ці уроки відомі ще з часів Другої світової.