Перейти до головного вмісту

«Українцям потрібні танки»: про що пишуть західні аналітики 

Український танкіст на полі бою. Фото: Костянтин і Влада Ліберові

Західні воєнні експерти міркують про вплив війни в Україні на безпекові концепції та пріоритети Сполучених Штатів Америки. Також відзначають успіхи Києва в диджиталізації війська і кажуть, що цей досвід стане в пригоді армії США. Зазначають, що рішення Вашингтона й Парижа надати нам бойові машини піхоти Bradley і колісні танки AMX-10RC значно підвищило якість допомоги. Але Збройні сили України потребують танків для звільнення окупованих росіянами територій. А отже, у Німеччині очікується новий раунд дискусії про поставки Leopard. 

Старші аналітики американської RAND Corporation Рафаель Коен і Джаян Джентіле пишуть про міф щодо «втоми від України» Сполучених Штатів

Чи відчувають американські політики і суспільство втому від війни в Україні – це питання стає все актуальнішим, у той час як війна затягується на другий рік. Насправді, ряд досліджень свідчить, що хоч більшість американців все ще підтримують Україну і вважають росію агресором, росте меншість, особливо серед республіканців, які вважають, що США роблять забагато і ця війна надто дорого коштує. Але цю інформацію треба сприймати в контексті: всі дослідження показують, що близько 57%, впевнена більшість, чітко висловлюються за підтримку України. І ця підтримка також не втрачає прихильників з обох партій – як це не раз бувало в попередніх конфліктах. Попри всю критику допомоги Києву, республіканці голосували за виділення чергових пакетів воєнної допомоги, а також нового бюджету, який передбачає $45 млрд на безпекові витрати для України та союзників. 

Демократії добре показують себе у затяжних конфліктах

Воєнна допомога для України, найімовірніше, продовжить поступати. Варто також розуміти, що американські політики далеко не завжди слідують думці суспільства у закордонних справах, бо зовнішня політика цікавить виборців менше, ніж внутрішня. Крім цього, американці не люблять програвати. Вони підтримували президентів Обаму та Байдена у виведенні військ з Іраку та Афганістану, але жорстко критикували їх реакцію на успіхи Ісламської держави та Талібану. Можливо саме тому демократії досить добре показують себе у затяжних конфліктах. Зрештою, варто бути скептичним щодо американської «втоми від України» тому, що в реальності її не існує. 

Більша частина американського суспільства не несе ніяких втрат і не відчуває жодних незручностей від війни в Україні

Більша частина суспільства не несе ніяких втрат і не відчуває жодних незручностей від війни в Україні. Американці не платять більше за бензин і енергоносії, а допомогу Києву надають не за рахунок зменшення витрат на внутрішні потреби. Деякі американці можуть вірити, що вони платять за цю війну більше, ніж насправді – але це лише сприйняття, яке суперечить фактам. 

Отже, «втома від України» – це більше міф, ніж реальність. А значить,  ставка росії на затягування конфлікту в надії на те, що американці і європейці припинять підтримку, найімовірніше не спрацює. Водночас, лідерам демократичних країн варто далі пояснювати своїм громадянам, що війна в Україні – це атака на весь ліберальний демократичний світоустрій.  І вона триватиме ще довго – а з нею і боротьба за громадську думку на Заході. 

Також Рафаель Коен для порталу War on the Rocks написав про вплив війни в Україні на американську концепцію «двох воєн»

Вона трансформувалася з часів Другої світової війни і утвердилась після закінчення Холодної війни, коли у США зник очевидний противник – СРСР. Безпекове планування стало у своїх розрахунках виходити із необхідності забезпечити спроможність Штатів одночасно вести дві війни із регіональними державами – наприклад, Іраком чи Північною Кореєю. З того часу спроможності США знизились, а регіональних гравців – зросли, і тому від концепції відмовились. 

Повноцінна «вісь зла» ще не сформувалась, але готовність США вести лише одну війну у все більш мультиполярному світі виглядає недостатньою

Ставка на спроможність вести одну війну була ризиковою. Вона передбачала, що противники Штатів розділені і не можуть розпочати декілька воєн водночас. Але геополітична ситуація змінюється, і росія, Китай, Іран, Північна Корея мають все більше переплетених зв’язків у військовій сфері. Часові рамки теж стискаються: уже зараз Іран веде кілька воєн низької інтенсивності, Корея здійснює запуски балістичних ракет, росія веде війну в Україні, а Китай може в осяжній перспективі планувати вторгнення на Тайвань. Можливо, повноцінна «вісь зла» ще не сформувалась, але готовність США вести лише одну війну у все більш мультиполярному світі виглядає недостатньою. 

У цій ситуації Штати мають чотири варіанти дій. По-перше, просто ігнорувати певні загрози, що може бути непросто з етичної точки зору і безглуздо зі стратегічної перспективи, з огляду на переплетеність інтересів противників Америки. 

По-друге, робити ставку на стримуванні і запобіганні конфліктам. Але в цьому випадку ніякої на 100% певної стратегії не існує, і вже є багато випадків, коли американське стримування не спрацювало – наприклад, у війні в Україні. 

Третім варіантом є розбудова повноцінної армії, яка буде спроможна вести дві одночасні війни. Це потягне за собою величезні витрати, необхідність залучення додаткових людських ресурсів, і може зашкодити американським інтересам в інших сферах глобального протистояння та в цілому підірвати економіку Штатів. 

Але є і четвертий варіант – це модель підтримки України у війні з росією. За приблизно $20 млрд військової допомоги Штати отримали дуже багато взамін. Вони допомогли Україні захистити свою територію і при цьому надзвичайно ослабити потенціал росії. Український сценарій у майбутніх конфліктах дасть можливість США утриматись від прямого втручання у війну із, наприклад, ядерною державою, і водночас захистити власні інтереси відносно невеликим коштом. 

Штати повинні мати спроможність вести хоча б одну війну власними силами, адже не завжди у них будуть такі здібні і вмотивовані партнери, як Україна

Все ж, США повинні мати спроможність вести хоча б одну війну власними силами, адже не завжди у них будуть такі здібні і вмотивовані партнери, як Україна, а у випадку з Китаєм жодної воєнної допомоги для союзників не вистачить – лише пряме втручання. Тим не менше, США мають розглядати сьогоднішню допомогу Україні не як одноразову акцію, а як модель для майбутнього – в якій союзники, якщо вони будуть готові воювати самостійно, можуть розраховувати на суттєву воєнну допомогу Штатів для досягнення перемоги. Це потребуватиме значного розширення промислової бази, яка скорочувалась після Холодної війни. Але витрати будуть набагато меншими, ніж розбудова таких американських збройних сил, які будуть спроможні вести дві одночасні війни. США повинні залишитись «арсеналом демократії».

Науковець Національного оборонного інституту США Френк Хофман для War on the Rocks аналізує американські оборонні пріоритети під впливом російсько-української війни

Війна показала прогнилість російської армії, але Україна все ще не перемогла, і є багато сценаріїв завершення конфлікту. Проте можна уже починати робити висновки про те, як США та НАТО повинні адаптуватись, щоб краще убезпечити Європу. 

Є два головних фактори, які впливають на ці висновки. Перший – це дебати про вплив технологічного прогресу у військовій сфері на баланс між наступом та обороною. Другий стосується загального балансу сил в Європі, і як США мають позиціонувати себе для збереження стабільності. Аналіз цих факторів дозволяє стверджувати, що потрібно віддавати перевагу оборонній орієнтації сил НАТО на противагу наступальному потенціалу, який може бути контрпродуктивним для регіональної стабільності та стратегічних пріоритетів США. 

Зараз багато дослідників стверджують, що технологічний прогрес на сьогоднішній момент надає перевагу обороні над наступом, але баланс наступ-оборона швидко змінюється через подальший розвиток зброї і засобів протидії. Якщо дивитись на баланс сил між НАТО та росією в Європі, то не варто як ігнорувати відчайдушність Кремля, так і переоцінювати російську бойову потужність і здатність до відновлення. 

Валовий внутрішній продукт Євросоюзу вдесятеро більший за російський, і цей розрив буде рости

ВВП Євросоюзу зараз вдесятеро більший за російський, і цей розрив буде лише збільшуватись. Якість людського капіталу в росії знижується. Військові витрати НАТО набагато більші за російські за всіма параметрами, а у війні росія втратила більше 100 тисяч військових, тисячі танків і бойових машин, використала до 80% запасів ракет. Попри всі її зусилля, відновлення цього потенціалу буде дуже важким і займе багато часу. В коротко- і середньостроковій перспективі НАТО буде в сильнішій позиції у Європі. 

В цілому загроза від росії сьогодні набагато менша, ніж сприймали раніше, і вона знизилася за останні 9 місяців. Немає жодного сценарію, за якого російська економіка уникне потужного негативного впливу від війни в Україні протягом наступного десятиліття. Такий стан справ аргументує проти суттєвого зростання військової присутності США на континенті. Хоча тимчасове помірне збільшення сил сигналізує про відданість ідеї захисту союзників і є правильним, у довгостроковій перспективі це зашкодить інтересам США в інших регіонах і створить хибне уявлення, що європейці можуть продовжувати менше займатись своєю безпекою. 

Водночас, росія залишиться небезпечною навіть у занепаді і продовжуватиме кидати виклик безпековій системі Заходу. Тим не менше, деякі оцінки, що США повинні продовжувати розгортання військ у Східній Європі і зберігати присутність на Близькому Сході та в регіоні Індійського і Тихого океанів на існуючому рівні, не враховують відносної сили НАТО в Європі і дисбалансу в Азії не на користь США. 

Європу не потрібно залишати на самоті, але вона повинна стати більш конкурентоздатною в аспекті модернізації та боєготовності своїх армій. Пріоритет повинен бути наданий мобільним ЗРК, баражуючим боєприпасам і тактичним ракетним системам. Європі і США потрібно потужно інвестувати у високоточні боєприпаси та іншу амуніцію, адже одним з ключових уроків війни в Україні є швидке спустошення запасів під час масштабного конфлікту високої інтенсивності. 

Розумне інвестування у протитанкові системи на зразок Javelin, NLAW чи Switchblade буде ефективним і дозволить уникнути зависоких витрат,  порівняно з виробництвом тих же танків. 

Танки не є повністю застарілими і часто є важливим елементом маневреної війни, але вони все вразливіші до сучасної зброї. В цілому, концепція того, що лише важкий танк може дати захист на полі бою і підтримку в наступі, буде піддана випробуванню у майбутніх війнах. Україна ефективно застосовує танки на полі бою і може розраховувати на новіші моделі у майбутньому, але для США танки не мають бути пріоритетом у розвитку своєї армії. Важливішими сферами є захищена система командування і контролю, розвиток безпілотної авіації, розширення запасів амуніції тощо. Замість погрожувати росії танковими армадами на кордонах НАТО, потрібно обрати оборонну позицію, засновану на високоточній ствольній та реактивній артилерії. 

Північноатлантичний альянс має відродити концепцію «оборони їжака» й інвестувати в далекобійну високоточну зброю

НАТО має відродити концепцію «оборони їжака», яка передбачає інвестування в далекобійну високоточну зброю і найбільше розкриває сильні сторони Альянсу. 

США повинні дивитись на глобальний контекст. Хоча підтримка української демократії у бою з росією важлива і потрібна, американські політики не повинні втрачати з поля зору стратегічні пріоритети і ризики недоінвестування в Азійському регіоні. Наступні роки принесуть великі виклики для безпеки і технологічної переваги США. Китай далі розвиває програму військової модернізації і посилює тиск дипломатичними каналами. Багато хто боїться, що США рухаються заповільно, щоб запобігти агресії проти Тайваню. Існування стратегічних компромісів між Європою і Індо-Тихоокеанським регіоном реальне – чим більше роблять Штати в одному регіоні, тим менше ресурсів для стримування залишається для іншого.

Журналісти The Wall Street Journal оцінили успіхи України у диджиталізації своїх Збройних сил

Україна швидше і дешевше досягла того, на що Пентагон витратив мільярди доларів і десятиліття: військові, розвідка та зброя, які об’єднані у цифрові мережі. Це дало змогу українцям справлятись із великою і незграбною російською армією. 

Українські спроможності, побудовані на основі комерційно доступних технологій, далекі від американських програм диджиталізації для ведення мережецентричної війни. Але здатність України побудувати систему командування і контролю на ходу під час війни варта уваги і дослідження – особливо з точки зору важливості інновацій, експериментування і залучення невійськових експертів. 

Україна залучила своїх здібних фахівців ІТ для пристосування партизанської тактики до вимог цифрової ери

Україна змогла залучити своїх здібних фахівців ІТ для пристосування партизанської тактики до вимог цифрової ери. Їх основними інструментами стали телефонні застосунки, 3D-принтери і комерційні дрони. Підрозділи монтують тримачі на дрони, щоб скидати гранати на позиції ворога. Одна українська компанія розробляє безпілотні автомобілі з кулеметами. Українські програмісти модифікували систему Delta, за допомогою якої командири в полях можуть отримувати розвідувальну інформацію з дронів та від інформаторів на окупованих територіях в реальному часі. 

Дешеві дрони і засоби боротьби з ними — одна з найбільших інновацій, яка стала наслідком цієї війни

Дешеві дрони і засоби боротьби з ними — одна з найбільших інновацій, яка стала наслідком цієї війни. Для розвідки і ударів їх застосовують як українці, так і росіяни. Щоб підвішувати на дрони боєприпаси, за допомогою 3D-принтерів друкують спеціальні пристрої скиду. 

Одним з елементів успішності української стратегії є низові ініціативи підрозділів та програмних інженерів, які мало нагадують централізовані контракти Пентагону. Але Україна теж використовувала централізований підхід, а саме у впровадженні платформи інформування про поле бою Delta, розробленої за стандартами НАТО. Майже всі підрозділи використовували її під час битви за Київ. Результатом українських зусиль став дуже дешевий варіант того, що Пентагон та інші західні армії розробляли і впроваджували роками. 

Західні компанії, залучені до диджиталізації армії США, тепер будуть вивчати український досвід

Одним із важливих елементів українсько стало рішення компанії SpaceX поставити тисячі терміналів супутникового Інтернету Starlink на початку війни. Тепер майже всі підрозділи мають хоча б один термінал. Пентагон намагається прискорити впровадження інновацій за допомогою створення неурядових інноваційних хабів, які уникають бюрократії. Західні компанії, залучені до диджиталізації армії США, тепер будуть вивчати український досвід. 

Німецьке видання Die Zeit стверджує, що відмовки німецького уряду на постачання бронетехніки більше не діють

Офіс федерального канцлера заявляв, що не має бути одноосібних дій Німеччини в постачанні бронемашин Marder і танків Leopard – поки подібну техніку не поставлять інші союзники. Тепер ці відмовки не діють і Німеччина повинна змінювати свою політику, адже обидва стратегічних партнери – Франція та США — заявили про можливість передачі Україні колісних танків AMX-10RC та БМП Bradley. 

5 січня канцлер Німеччини Олаф Шольц оголосив про намір передати Україні броньовані бойові машини піхоти Marder і зенітно-ракетний комплекс Patriot. Наступного дня речник німецького уряду Штеффен Гебештрайт уточнив: до кінця першого кварталу планують направити близько 40 Marder. На фото REUTERS/Alexander Ratz: БМП Marder німецького Бундесверу на військовій базі у Литві, квітень 2022 року.

Що стосується танків Leopard, то Німеччина може далі продовжувати цю казуїстику із відмовами – ні Bradley, ні AMX-10 не є важкими танками і не порівнюються із німецькими Leopard 2. Французькі та американські машини не призначені саме для танкового бою, а США поки не прийняли рішення щодо поставок власних 55-тонних Abrams. Але сам факт поставки цих систем є значущим підвищенням якості у допомозі Україні. 

В найближчому майбутньому українська армія повинна бути в стані вести операції зі звільнення власних територій під щільним вогнем росіян. Для такого бою українцям також потрібні і танки – тому очікується новий раунд дискусії про поставки Leopard у Німеччині. 

Західна бронетехніка більше не вважається «червоною лінією» в оцінці ризиків ескалації

Важливо також відмітити, що французько-американська зміна політики щодо бронетехніки прийшла саме в той час, коли росія все більше намагається виправдати свої невдачі тим, що воює з НАТО. Тепер для Заходу це перестає бути приводом самообмежуватись у поставках зброї Україні. Більше того, західна бронетехніка, очевидно, більше не вважається «червоною лінією» в оцінці ризиків ескалації. Канцлеру Олафу Шольцу в цій ситуації залишається лише визнати, що він використовував слабкий аргумент, щоб не передавати Україні німецьку бронетехніку, і поставити Україні БМП Marder.