«Виклик для США — забезпечити контрольований занепад росії»: огляд воєнної аналітики

Західні воєнні експерти пишуть про уроки бойових дій та гібридної війни в Україні. Називають її найбільш «вірусною» в Інтернеті за всю історію й оцінюють вплив технологій на конфлікти. Також лунають думки про геополітичні ризики від критичного ослаблення росії.

Команда із британських аналітиків RUSI Джека Ветлінга і Ніка Рейнольдса та їх українських колег генерала Михайла Забродського та Олександра Данилюка підготувала потужний аналіз уроків конвенційної війни в Україні у лютому-липні 2022 року. Попри неповноту даних з об’єктивних причин, повномасштабне вторгнення дало унікальну можливість оцінити спроможність російської армії та виявити уроки для майбутніх воєн. Росія планувала провести операцію в 10-денний термін, шляхом обманних операцій швидко захопити Київ і анексувати країну до серпня 2022 року.

Частковий успіх обманних операцій дав змогу створити перевагу 12:1 на київському напрямку, але секретність водночас не дала можливість успішно виконати завдання підрозділам на тактичному рівні. Коли швидкий наступ не дав результатів, російські позиції швидко стали вразливими для українських військових. Тоді росія сконцентрувалась на Донбасі і досягла там тактичних успіхів. Україна змогла перехопити ініціативу тільки завдяки прибуттю далекобійної західної зброї, яка знищувала російську логістику. Тактична спроможність російської армії виявилась нижчою, ніж очікувалось, але вона частково компенсувалась якістю російської зброї і окремими краще підготовленими підрозділами. Можна виділити 5 ключових проблемних зон російської армії, за якими варто спостерігати для розуміння того, чи може росія подолати структурні проблеми армії:

• армія росії зараз має ієрархію пріоритетності, де сухопутна компонента займає чільне місце, і в цілому перебуває під контролем спецслужб, що знижує ефективність її застосування;
• модель формування збройних сил росії передбачає створення об’єднаних загальновійськових підрозділів в умовах війни, але їй не вистачає офіцерів нижньої ланки для злагодження цих підрозділів;
• існує культура поглиблення невдач, якщо накази вчасно не змінюють на вищому рівні, особливо у сухопутних військах;
• ЗС РФ в цілому піддаються обманним операціям, бо не мають достатньої змоги обробляти інформацію, і натомість заохочується культура неправдивого звітування;
• спроможності та підрозділи армії росії вразливі до «дружнього вогню» – системи радіоелектронної боротьби часто взаємопоборюють одна одну, процес розпізнавання «свій-чужий» довгий і неефективний. Засоби, які мали б посилювати ефект один одного, повинні через це задіюватись почергово.

Розуміння уроків цієї війни дасть змогу партнерам України ефективніше її підтримувати:

• У сучасній війні немає безпечного тилу. Ворог завдає ударів на всю глибину території. Україна змогла зберегти свої засоби ППО, склади та авіацію завдяки мобільності та розосередженості. Водночас, 75% статичних засобів оборони було знищено в перші 48 год війни. Армія повинна мати достатню кількість комплектів запасних частин та засобів ремонту для розосередження авіації.
• Бойові дії вимагають значних запасів амуніції. Незважаючи на медійний ефект переносних протитанкових засобів, наступ на Київ був стриманий завдяки вогневому ураженню силами двох артилерійських бригад. Спочатку Україна лише вдвічі поступалась росії за артилерією, але через нестачу боєприпасів у квітні співвідношення стало 10 до 1. Жодна країна НАТО, крім США, не має достатньої кількості боєприпасів в резерві, а також спроможності їх виробляти.
• БПЛА та засоби боротьби з ними критичні для всіх рівнів та родів військ. Безпілотники сухопутних військ повинні надавати інформацію про перебіг бойових дій в реальному часі, здійснювати функцію цілевказання та бути дешевими, адже 90% швидко втрачається. Засоби проти БПЛА повинні вести радіоелектронну боротьбу. Також обов’язково потрібно мати засоби виявлення ворожих БПЛА. Для флоту засоби боротьби посилять захист кораблів, тоді як авіація повинна отримати засоби виявлення безпілотників для покращення системи ППО.
• Війська повинні прагнути до досягнення високоточного ураження. Воно є набагато ефективнішим і зменшує логістичний слід, що посилює спроможності виживання. Водночас засоби високоточного ураження нечисленні і вразливі до радіоелектронної боротьби. Тому створення вікон можливостей для ураження завдяки придушенню РЕБ є критичним для успіху і вимагає значного тренування.
• Через засоби розвідки, спостереження, цілевказання сухопутним військам все важче забезпечувати прихованість дій. Виживання гарантується розосередженістю, мобільністю та перебуванням у міцних оборонних спорудах. Концентрувати великі маси військ можна лише за сприятливих умов, коли можлива взаємна підтримка підрозділів за межами поля зору, в цілому переважати повинна мобільність.

Експерти RAND Corporation Вейлон Конг і Тім Марлер у статті для The National Interest аналізують уроки війни в Україні для майбутніх гібридних воєн.

Із 2014 року, а потім перед та після повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року, росія веде гібридну війну проти України. Вона вдавалась до таких «активних заходів» як шпигунство, кібератаки та дезінформаційні кампанії, щоб підготувати українське суспільство до російського вторгнення. Але 2022-го ця кампанія провалилась — російські наративи були викриті і спростовані, інколи ще до їх появи в інформаційному просторі.

Ця війна показала ключові риси гібридних воєн між відкритим і закритим суспільством. Росія використовує слабкості відкритості західних ліберальних демократій, а для оборони — переваги закритості свого суспільства. Все ж, сьогоднішня підтримка України не лише допомагає на полі бою, але і показує, що відкритість суспільства має перевагу, попри всю вразливість. Закриті суспільства натомість можуть застосовувати ультранаціоналістичну та реваншистську пропаганду, вводити обмеження в мережі Інтернет, запроваджувати жорстку цензуру в медіа та тотальне спостереження, максимально переводити економіку на самозабезпечення.

Війна в Україні демонструє виклики, пов’язані з гібридними бойовими діями. Крім складності визначення чогось як гібридної війни, є брак аналітичних спроможностей, які могли б генерувати надійні стратегії протидії гібридним загрозам. Моделювання та теорія ігор, які використовуються для прогнозування поведінки у звичайному конфлікті, можуть не підійти для гібридного через його комплексність і неможливість спрогнозувати всі причинно-наслідкові зв’язки та нелогічності. Туман війни робить будь-який конфлікт, а особливо гібридний, лише частково відкритим до спостереження, і деякі «активні заходи» можуть бути проаналізовані лише після їх закінчення. Щоб забезпечити надійну політичну відповідь, інструменти гібридної війни необхідно буде інтегрувати в структуру, яка допоможе політикам ефективніше управляти цими конфліктами, одночасно використовуючи переваги відкритого суспільства.

Автори порталу War on the Rocks аналізують уроки війни в Україні в окремих сферах ведення бойових дій. 

Науковець та ветеран Армії США Р.Ф.М. Вільямс пише про недоцільність застосування тактичної ЯЗ з огляду на історичний досвід планування в Армії США. Сьогодні в контексті російсько-української війни часто йде мова про обмежене застосування росією тактичного ядерного заряду на полі бою для отримання переваги. У 1950-х роках Армія США уже розглядала можливість обмеженої ядерної війни — із застосуванням малопотужної ЯЗ лише на полі бою без бомбардування міст противника.

Під цю доктрину навіть розробили нову пентомічну дивізійну структуру на противагу старій триангулярній. Тобто дивізія повинна була складатися з 5 бойових груп, кожна з яких із 5 рот. Вона мала бути достатньо легкою для уможливлення швидкого перекидання повітрям, тому мала на озброєнні лише 5 батарей 105-мм артилерії. Крім цього, дивізія мала в підпорядкуванні підрозділи з оперативно-тактичними комплексами, які можуть нести тактичний ядерний заряд, а також посилену розвідку для виявлення цілей для ЯЗ. Основна ставка робилась на мобільність, розосередженість, ініціативу знизу та «острівну оборону» без скупчення сил. Але ця концепція повністю провалилась, проіснувавши лише 6 років — і це дозволяє винести деякі уроки для сьогоднішньої війни в Україні.

Будь-яке потенційне застосування ядерної зброї росією в Україні може потягнути за собою конвенційний удар у відповідь з боку НАТО

По-перше, вживання терміну «тактична» або «нестратегічна» ядерна зброя дещо вводить в оману, ніби її застосування не має стратегічного ефекту. У 1950-х роках швидко зрозуміли, що ядерний удар навіть на полі бою швидко приводить до безконтрольної ядерної ескалації. Так само будь-яке потенційне застосування ЯЗ росією в Україні матиме стратегічний вплив, може потягнути за собою конвенційний удар у відповідь з боку НАТО, що запустить спіраль стратегічної ядерної ескалації між НАТО та росією.

По-друге, з огляду на вимоги розосередження в умовах потенційної ядерної загрози, українці чудово опанували цю тактику. Вони застосовували тактику «бий і біжи», проводять гарно скоординовані та розосереджені наступальні маневри, а також активно використовують дрони для постійної розвідки.

По-третє, ведення мобільного наступу чи оборони із застосуванням ЯЗ вимагає надзвичайної злагодженості і підготовки військ, а російські слабопідготовлені підрозділи мають мало шансів скористатись перевагою тактичної ядерної зброї.

Привид ядерної війни повернувся у Європу. Але, дивлячись у минуле, логіка доцільності застосування ЯЗ є щонайменше сумнівною.

Дослідник Фонду Карнегі Стівен Фельдстайн оцінює, як Інтернет змінив характер війни.

Про російсько-українську війну говорять як про першу «ТікТок-війну» і найбільш «вірусну» війну в Інтернеті, що демонструє важливість Інтернет-технологій у ній. Наразі видимими є три важливі цифрові тренди. По-перше, технологічні інновації допомогли Україні компенсувати конвенційну військову перевагу росії, зокрема за рахунок збільшення участі звичайних громадян. По-друге, оскільки ці громадяни стали залученими до цифрової війни, межі між цивільними та військовими учасниками розмилися. На жаль, міжнародне гуманітарне право не встигає за цим, що викликає зростаюче занепокоєння щодо застосування правил війни в цифровому конфлікті.

Цифрові технології стали центральним елементом війни

По-третє, конфлікт породив величезну кількість даних, потенційно корисних для притягнення військових злочинців до відповідальності. Однак розвідка із відкритих джерел також створює нові ризики аналітичної упередженості та процедурних неузгодженостей. Уряди та організації громадянського суспільства, які піклуються про дотримання законів війни, повинні взяти до уваги ці нові проблеми. Зараз цифрові технології є центральним елементом війни. Чим швидше буде сформульована нова політика та правові настанови, тим ефективніше міжнародні інституції зможуть захищати цивільних осіб і переслідувати порушників у майбутніх конфліктах.

Науковець університету Джорджтаун Томас Лінч для американського Інституту дослідження зовнішньої політики (FPRI) написав про виклики для США через занепад росії і підйом Китаю.

Військовий та економічний провал росії з початком повномасштабної війни в Україні у 2022 році не обов’язково грає на користь стратегічним інтересам США і так само не дає беззаперечних переваг Китаю.

Сполучені Штати повинні забезпечити, що занепад росії не спричинить у ній хаотичну нестабільність чи підйом Китаю. Легко уявити собі, як Чечня, Дагестан та інші регіони можуть скористатись слабкістю російською армії для проголошення автономії. Громадянська війна в росії потягне за собою ризики розповсюдження зброї масового знищення та дестабілізації всього регіону Кавказу та Центральної Азії. США та партнери повинні означити, що збереження територіальної цілісності та суверенітету росії є міжнародним інтересом. Передумовою мирних переговорів може бути усунення сьогоднішнього російського керівництва від влади, але це не повинно вплинути на загальну стабільність російської держави.

Ставка на стабільність росії у короткостроковій перспективі може розчарувати тих, хто хоче швидкої відповідальності росії за злочин агресії. Але найкращий шлях до стратегічної стабільності — це ставка на прихід до влади в росії політичних реалістів, які не обов’язково будуть лібералами. Україні з огляду на це потрібно буде регулювати свої воєнні цілі – відновлення контролю за всіма своїми територіями включно з Донбасом, але встановлення перехідного компромісного статусу для Криму як демілітаризованої зони під міжнародним контролем на довгий час.

Також не варто буде вимагати масштабних репарацій від росії, якщо є інтерес зберегти її як стабільну суверенну державу. Ослаблена росія під ще більшим контролем Китаю це ще один можливий стратегічний результат, який зашкодить американським інтересам. Встановлення більшого контролю Китаю за російськими стратегічними ресурсами, Далеким Сходом та Арктикою дасть Пекіну потужний імпульс для зміцнення свого міжнародного становища – і американське лідерство отримає сильний удар. Також США можуть спробувати посіяти розкол між росією та Китаєм, яких об’єднують короткострокові інтереси та протидія спільному ворогу. Але росія все ще не хоче ставати молодшим партнером Китаю, і цей союз може розпастись, якщо відбудуться структурні зміни системи.

Лише справедливий мир в Україні може вберегти росію від повного хаосу і втрати Далекого Сходу

США повинні працювати над тим, щоб пом’якшити всі короткострокові ризики російсько-української війни для свого довгострокового суперництва з Китаєм. Потрібно зберігати канали комунікації з потенційними наступниками Путіна і забезпечити їх розуміння того, що лише справедливий мир в Україні може вберегти росію від повного хаосу і втрати Далекого Сходу. США повинні працювати з Києвом і партнерами по коаліції, щоб збалансувати наслідки, яких вимагають для росії за її дії в Україні, та поміркованість, яка необхідна для управління занепадом Москви, щоб обмежити ризик хаотичної нестабільності в Євразії та мінімізувати відносні здобутки Китаю.