«Людина на війні до всього звикає, лишається тільки втома»
Марксмен — піхотний снайпер, який працює у складі свого взводу на коротких та середніх дистанціях, зазвичай до 600 метрів. Такі навички потрібні, щоб прикривати свої позиції, вражати найважливіші ворожі цілі — наприклад, кулеметний чи гранатометний розрахунок або штурмові групи ворога. Проте в певних ситуаціях конкретної позиції марксмена у батальйоні може не бути. Натомість навички, якими має володіти такий професіонал, мають опанувати всі бійці.
У межах проєкту «Звіролови» фонд «Повернись живим» забезпечив близько 600 бійців високоточними оптичними прицілами на гвинтівки та навчив ними користуватися. Завершальні тренування проєкту наприкінці січня пройшли бійці 10-го штурмового батальйону 59-ої бригади. Оскільки їхня основна задача — саме штурм ворожих позицій, навички стрільби на малі і середні дистанції, а також якісні оптичні приціли на гвинтівки — надважлива складова роботи.
Журналісти «Повернись живим» побували на навчаннях та розповідають, як це було.
Навчання серед пагорбів Донеччини
Туман над степами і пагорбами Донеччини нагадує декорації зі стрічок Валентина Васяновича. Поля і яри вкриті тонким шаром снігу, який кружляє у повітрі і перетворюється на воду, не встигнувши долетіти до землі. Трасою проносяться поодинокі обліплені брудом позашляховики. Зазвичай така погода не викликає захвату у водіїв, але висока вологість і низька видимість заважають ворожій артилерії прицілюватися і допомагають нашим військовим краще маскувати свої дії.
Маршрут на полігон, де відбуватимуться навчання марксменів, звертає з рівної траси на зовсім розбиту дорогу. Згодом асфальт під машиною закінчується і починаються напіврозмита земля. Їхати в таких умовах важко, тож лишаємо машину — далі пішки.
Полігон розташований в оточеному пагорбами яру. Перед спуском у нього вже зібралися кілька автівок. Біля однієї бачимо натовп чоловіків у військовій формі — тут інструктори «Повернись живим» видають новенькі оптичні приціли на гвинтівки для роботи на дистанції до 600 метрів.
Сьогодні Фонд проводить останнє тренування для марксменів у межах проєкту «Звіролови». Близько пів сотні бійців 59-ої окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка за три дні отримують навички, завдяки яким зможуть ефективніше боротися проти російської навали.
П’ятистам бійцям поставили загонні приціли, які дозволяють влучати без додаткових налаштувань під час бою. Ще сотня стрільців отримали тепловізійні
«Ми досягли цілі і підготувати близько 600 марксменів, — пояснює інструктор фонду «Повернись живим» на позивний «Бонд». — Приблизно п’ятистам бійцям поставили “загонні” приціли Vortex Strike Eagle, які дозволяють впевнено влучати на відстані від 100 до 600 метрів без додаткових налаштувань під час бою. Ще десь сотня стрільців отримали тепловізійні приціли. Всі ці люди пройшли навчання, як користуватися новою оптикою».
Тепловізійні приціли дадуть можливість стрільцям не тільки вдень працювати по мішенях, а також і вночі прикривати свої окопи. Денні ж потрібні першочергово для наступу і штурмів. Головне, говорить Бонд, щоб їх правильно використовували.
«Я постійно спілкуюся з тими, кого ми вже підготували і забезпечили. І можу сказати, що цей проєкт уже показав свою високу ефективність. Історія марксмена — це постійне навчання. Після того як ми з Фондом допомогли їм, навчили користуватися цим озброєнням, вони мають самі постійно займатися, вдосконалювати навички», — розповідає «Бонд».
Націлитися і вистрілити
Бійці штурмової групи одного з батальйонів 59 бригади ще вчора билися на одному з найгарячіших напрямів на Сході — поблизу Авдіївки. На тій ділянці фронту відбили 20 атак загарбників, згідно зі зведеннями Генштабу за минулу добу. Сьогодні ж група приїхала на полігон освоювати нові приціли.
Щоб потрапити на місце тренування, треба пройти приблизно кілометр по багнюці. Вона то липне до черевиків і намагається засмоктати їх глибше, то підступно розповзається, змушуючи маневрувати, аби втриматися на своїх двох. Військові рядочком пробираються яром, розгортають каремат і скидають на нього речі.
Першим етапом потрібно спробувати нове обладнання в роботі. Біля підніжжя пагорба стоїть стенд із мішенню. Задача: лягти на палет за 50 метрів від неї, націлитися і вистрілити. У кожного бійця є по три спроби. Поки один тренується, інші спостерігають, про щось гомонять, крутять у руках нові девайси, запалюють цигарки та дивляться у далечінь. Якщо довго розглядати їхні обличчя, можна простежити спільну рису — втомлений погляд. Але це не втома, що валить із ніг, а радше така, що супроводжує щосекунди, задавнена і звична.
Лежачи стріляти простіше, оскільки таке положення стабільніше і влучити в ціль більше шансів. Однак на полі бою, тим паче під час штурму ворожих позицій, щоразу лягати, щоб вистрілити, не вийде. Тому наступний етап підготовки — стрільба стоячи з додатковою опорою.
Зараз, під час навчання, опорами служать три довгі палиці, перев’язані зверху синім скотчем. На імпровізовану триногу ставиться гвинтівка, сам же боєць має поставити ноги на однаковому рівні та перевести вагу тіла на зброю. Таким чином повна конструкція буде стабільнішою, бо матиме аж чотири точки опори, а отже гвинтівка з прицілом буде краще зафіксована.
У приціл можна побачити навіть збурення повітря, які вказують на траєкторію кулі
Потрібно налаштувати оптику так, щоб прицільна сітка давала змогу влучати на різних дистанціях. Поміж двох імпровізованих триног на штативі розташована спостережна труба з великим наближенням, через яку інструктор спостерігає за влучаннями і може коригувати вогонь. На цій ділянці є три цілі на відстані 200, 280 і 500 метрів. Кожна мішень — металевий квадратний броньовий лист на підвісі. Через приціл можна побачити навіть збурення повітря, які вказують на траєкторію кулі. Тобто якщо вона пролетить повз мішень, стрілець побачить, куди саме влучить, і зможе точніше скоригувати наступний постріл. Одразу звикнути до нової оптики вдається не всім. Декому, щоб влучити в цілі на таких дистанціях, доводиться довго тренуватися.
Боєць із позивним «Саїд» каже, що на фронті йому рідко доводиться стріляти на довгі і середні дистанції, адже штурмова група переважно працює на коротких відстанях від ворога. На правому плечі кремезного чоловіка є патч зі злим єнотом на написом «Бачиш — їб*ш!». На фронті він дев’ятий рік. Зараз з побратимами штурмує ворожі позиції поблизу Авдіївки. На питання про свій досвід війни примружує очі та поглажує бороду. Відповідає неохоче. Каже лише, що мав три поранення за весь час і вірить: хтось зверху його охороняє, якщо він досі живий.
«Були уламкові поранення, підриви на мінах. Якось в авдіївській промзоні нам прилетіли чи то міни, чи то СПГ (снаряди станкового протитанкового гранатомета). З сімох чоловік — шестеро поранені. Тоді уламок потрапив у голову і вийшов над оком, — стримано розповідає боєць. — Я не думав, наскільки війна буде довга. Просто йшов, бо мав піти».
Чоловіку дістався тепловізійний приціл від Фонду. Каже, він кращий за той, що був у нього раніше: компактний, має більший функціонал, ліпшу матрицю та вищу якість картинки. Тому такий апарат полегшить роботу «Саїда» навіть на коротких дистанціях.
«У теперішніх реаліях війни це працює інакше. В полях і, тим більше, в місцях, де немає ні укриття, ні можливості замаскуватися, з інтенсивністю застосування квадрокоптерів і тепловізорів, тебе засічуть за три секунди. Ми не сидимо в окопі. Штурмовики — це про рух і ближні бої. На дистанції в 500-600 метрів часто безпечніше вдарити БПЛА, ніж ризикувати життям бійця. Але ці приціли чудово працюють і на 50 метрів — треба лише вміти налаштувати правильно», — пояснює «Саїд».
Болі і задачі піхотинця
За тренуваннями бійців спостерігає чоловік у пікселі. В очі відразу впадає нашивка на плечі: на ній череп та напис «Сподіватися можна лише на смерть». Це «Монах» — 29-річний командир штурмового взводу. Він родом з Донецька. Після закінчення першого контракту зі Збройними силами України вступив на контрактну службу у французьку армію. З початком нової фази російсько-української війни чоловік повернувся в Україну і знову пішов боронити Батьківщину. Кілька місяців воював у складі добровольчого батальйону. Далі мобілізувався до 59 бригади.
«Монах» пояснює, що спеціально навчених марксменів у його батальйоні немає. Проте навички, які здобувають його побратими, і якісна оптика на гвинтівки однозначно підуть на користь їхній роботі.
«Марксмен —це хто такий? Груповий снайпер, який працює до 600 метрів. Зараз у штурмовому батальйоні такого немає — у нас всі і марксени, і стрільці, і піхота. Тому всім це треба вміти робити. Мати пристріляну оптику на ближню і дальню дистанції буде не зайвим. На дальній потрібно більше точності, а на близькій —- натренована реакція. Слід мати добре набиту руку — багато практикуватися», — розповідає військовий.
Піхотинець, говорить «Монах», має не тільки вміти користуватися будь-якою зброєю, але й за можливості полагодити та налаштувати її під себе. Це може дати йому перевагу в бою і врятувати життя. Друга, але не менш важлива риса піхотинця — витривалість. Людина на війні, каже командир, до всього звикає, лишається тільки втома: фізична і моральна.
«У військах НАТО є норми, за якими боєць не може проводити на лінії фронту більше трьох місяців. А коли два роки без ротації, психіка змінюється. Навіть до смерті звикаєш. Люди тут стають холоднокровнішими, — говорить «Монах». — Однак бійці втрачають моральний дух, коли не бачать кінця війни. Якщо губиться мотивація, ніякі технічні засоби їх не підсилять. Найважче — спостерігати, як збільшується кількість таких людей, і розуміти, що зробити з цим нічого не можеш».
Часом бої тривають по три доби без упину
Людей, каже «Монах», дуже не вистачає. Проте в групі, яка сьогодні приїхала на полігон, немає жодного мобілізованого — усі прийшли до війська добровольцями. Військовий зізнається, що буває дуже важко, часом бої тривають по три доби без упину. Кожен член команди воює на рівних — витягує поранених з-під обстрілів, знищує противника, ховає побратимів.
На вулиці потроху сутеніє. На вечір температура повітря відчутно знижується, проте земля все так само розпливається під ногами. Треба повертатися. Сьогодні у бійців 10 батальйону 59 бригади буде час поспати, а вже завтра — нагода випробувати нові приціли та набуті навички в бою.
