Чи зможуть США підтримувати одночасно Україну, Ізраїль і Тайвань: огляд аналітики

Західні воєнні аналітики пишуть про контрнаступ України і подальшу допомогу від Сполучених Штатів Америки та Євросоюзу, спроможність США підтримувати партнерів у різних регіонах світу і недоцільність перемовин із росією.

Старший радник Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS) Марк Кенсіен відповідає на запитання, чи мають США можливість підтримувати Ізраїль паралельно з військовою допомогою для України і Тайваню. 

Головний запит Ізраїлю сьогодні — високоточне озброєння і системи протиповітряної оборони. Він потребуватиме менше артилерійських боєприпасів, ніж Україна. Відсутня також гостра потреба у броньованій техніці, попри певні втрати в перші дні вторгнення ХАМАСу. 

Щодо високоточних боєприпасів до наземних систем, то Ізраїль виготовляє власні аналоги GMRLS i Excalibur, які США у великих кількостях постачають Україні. Також він навряд чи відчуватиме потребу у ракетах ATACMS. Запаси ПТРК Javelin виснажені, і якщо Ізраїль потребуватиме їх, то США, ймовірно, передаватимуть старіші протитанкові засоби — TOW.

Ситуація з авіаційними високоточними боєприпасами ще краща — США мають значні запаси і виробничі потужності для бомб JDAM I SDB, ракет Hellfire, некерованих ракет APKWS, незважаючи на те, що деякі з цих боєприпасів також постачають Україні. Тому Штати зможуть задовольнити значну потребу Ізраїлю в цих боєприпасах.

Щодо ППО, то Ізраїль потребує найбільше ракет до систем «Залізний купол», які не використовуються в Україні. ЗРК Patriot і ПЗРК Stinger будуть менш корисними, адже вони не допоможуть проти дешевих ракет, які використовує для своїх ударів ХАМАС.

Що довше триватиме війна, то більшим буде список потреб Ізраїлю

Крім зброї та боєприпасів, Ізраїлю стануть в нагоді розвідувальні дані США, запасні частини, безпілотники, а також засоби для боротьби з ними. Всього цього також потребує Україна у великих кількостях, тому з часом тут можлива певна конкуренція. Що довше триватиме війна, то більшим буде список потреб Ізраїлю. З іншого боку, виділення йому додаткової допомоги може полегшити подальшу військову підтримку для України, якщо ці два види допомоги затверджуватимуть одним пакетом.

Як висновок — США мають можливості підтримувати Ізраїль разом з Україною і Тайванем, але в майбутньому можливе певне ребалансування допомоги, особливо якщо війна в Ізраїлі затягнеться.

Група фахівців Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS) на чолі з віцепрезидентом Сетом Джонсом аналізує український контрнаступ.

У червні 2023 року Україна розпочала його, щоб відвоювати контрольовані російськими військами території в Запорізькій і Донецькій областях. Хоча українці зберігають оперативну ініціативу, їхнє просування було повільним, адже вони були змушені перейти до тактики малих наступальних груп для збереження особового складу і техніки. Це дало значні переваги.

Контрнаступ зосереджувався на трьох основних напрямках: 

• Південний фронт. Україна завдала ударів у напрямку Мелітополя і Бердянська, які є ключовими транзитними шляхами та матеріально-технічними центрами для російських військ. Однак просування на цьому фронті було повільним — у середньому близько 90 метрів на день. Наступ стикається з організованою та укріпленою обороною, що робить його складнішим за попередні.
• Східний фронт. Україна вела наступальні дії на різних напрямках у межах Донецької області.
• Рейди на Дніпрі. Українці здійснювали їх у Херсонській області, але не проводили більших військових операцій у регіоні. У майбутньому можуть використати створені плацдарми для висадки сил і наступу в регіоні, хоча десантна операція — це один із найскладніших тактичних маневрів, які можуть здійснити війська, до того ж без домінування в повітрі та зі складною логістикою. Поки ключове завданням операцій на Херсонщині — відтягування російських військ і недопущення їх перекидання на інші напрямки.

Крім того, росія і Україна застосовували ракети, БПЛА і сили спеціальних операцій у районах за лінією фронту, включаючи Крим. 

Український контрнаступ був обережний і методичний

Український контрнаступ був обережний і методичний, з усвідомленням складності наступу на підготовлені укріплення та необхідності утримувати відвойовану територію. 

Повільні темпи просування України в контрнаступі проти російських військ у 2023 році можна пояснити складною взаємодією чотирьох факторів:

• Українська стратегія. Дехто стверджує, що стратегічний підхід України, який передбачає операції на кількох фронтах, а не концентрацію сил в одному місці, обумовив повільні темпи наступу. Критики припускали, що зосередження виключно на південному фронті, зокрема на шляху до Мелітополя, дозволило б Україні досягти сприятливого співвідношення сил. Однак цей аргумент сумнівний, оскільки навряд чи така концентрація зусиль істотно змінила б співвідношення сил, враховуючи російські приготування та укріплення.
• Російська оборона. Широке використання рф оборонних укріплень, включаючи траншеї, мінні поля та інші перешкоди сповільнило просування України. Крім того, відкрита місцевість не сприяла наступу, не даючи ЗСУ місць для укриття.
• Українські технології. Хоча Україна отримувала значну військову допомогу від Заходу, їй бракувало винищувачів та значної переваги у вогневій потужності. Ці обмеження могли вплинути на потенціал прориву.
• Застосування українських сил. Тактичне застосування українських сил зіграло свою роль у повільному темпі просування. Україна була змушена сфокусуватися на знищенні російської артилерії та перейти від тактики більших маневрених підрозділів до наступу менших піхотних. Ці зміни мали на меті зменшити втрати, але, можливо, уповільнили темпи просування. Зрештою, питання про те, чи могла ефективніша загальновійськова тактика призвести до прориву, залишається без відповіді, оскільки на результат наступу вплинуло багато факторів. Такі елементи, як відсутність раптовості й переваги в повітрі, ймовірно, зіграли значну роль у неможливості досягти бажаного прориву російської оборони.

Спротив наданню подальшої допомоги Україні зростає серед деяких членів Конгресу США, насамперед через аргументи, що Штати повинні переключити увагу на протидію Китаю в Індійсько-Тихоокеанському регіоні, захист Тайваню або допомогу Ізраїлю. Дехто стверджує, що ресурси США обмежені і підтримка України має поступитися місцем внутрішнім пріоритетам. Однак ці аргументи хибні. Стала допомога Україні є вирішальною для запобігання досягненню своїх реваншистських цілей авторитарними лідерами на зразок Путіна. І союзники, і супротивники США розглядають війну в Україні як випробування рішучості Заходу.

Збереження допомоги Україні коштуватиме близько $14,5 мільярдів на рік, і ця інвестиція приноситиме великі результати

Хоча українські військові зберігають ініціативу та продовжують наступ, війна залишається затяжною через зміщення балансу на користь оборони. США і союзники повинні готуватися до тривалої війни та розробити довгостроковий план допомоги Україні. Підтримка має включати навчання та розвідку для покращення спроможностей української армії. Прикладами необхідної допомоги є міни та засоби розмінування, протитанкові керовані ракети, системи протиповітряної оборони, боєприпаси, літаки, ракети великої дальності та безпілотні літальні системи.

За оцінками, збереження допомоги Україні коштуватиме близько $14,5 млрд на рік, і ця інвестиція приноситиме великі результати. Триваюче виснаження російських сил і техніки через війну змінює баланс сил на користь України та Заходу, що робить важливим продовжувати підтримку, щоб запобігти перемозі росії через виснаження України та подальше захоплення територій.

Наукові співробітники Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR) підготували звіт про те, як європейці можуть далі допомагати Україні. 

Після повномасштабного вторгнення росії Євросоюз надав суттєву підтримку. Вона включає війському та фінансову допомогу, а також санкції проти рф. ЄС виділив 76 млрд євро, з яких 20 млрд пішли на військову підтримку. 

Брюссель планує запропонувати Україні додаткові 50 млрд євро допомоги з 2024 по 2027 роки. Ці зусилля спрямовані на підтримку макрофінансової стабільності та протидію агресивним намірам росії.

Військова підтримка ЄС, хоч і значна, на думку деяких українців, надходить надто повільно, щоб мати суттєве значення на полі бою. Щоб покращити її, країни-члени Євросоюзу повинні вирішити такі питання, як своєчасне забезпечення боєприпасами, технічне обслуговування обладнання і виробництво транспортних засобів.

Євросоюз повинен сприяти створенню спільних підприємств з українськими компаніями та інвестувати в безпілотники, розробку програмного забезпечення

Європейські компанії можуть відігравати важливу роль у виробництві боєприпасів і повинні мати кращий доступ до кредитів і страхування. План постачання транспортних засобів в Україну, схожий на той, що реалізовують у сфері боєприпасів, міг би стимулювати країни-члени розміщувати більші замовлення, а виробників більше інвестувати у виробництво. Крім того, необхідно зосередити увагу на ремонті та обслуговуванні техніки, щоб підтримувати зростаючий парк в Україні.

ЄС повинен сприяти створенню спільних підприємств з українськими компаніями та інвестувати в такі сфери, як безпілотники та розробка програмного забезпечення, щоб посилити свою стратегічну автономність і військово-промисловий потенціал. Також Євросоюз і країни-члени повинні працювати над адаптацією до реалій бойових дій, шляхом розробки нової тактики, доктрини та технологій для України. 

Членство в НАТО — найефективніший спосіб забезпечити довгострокову безпеку та відбудову України

Щоб підтримати довгострокову безпеку України, ЄС повинен встановити довгострокові зобов’язання, включаючи двосторонні угоди з безпеки, членство в НАТО та можливий вступ до Європейського Союзу. Спільна декларація G7 про підтримку України пропонує основу для таких домовленостей. 

Хоча двосторонні угоди можуть допомогти в короткостроковій перспективі, членство в НАТО було б найефективнішим способом забезпечити довгострокову безпеку та відбудову України, оскільки вона стала б частиною системи колективної безпеки. ЄС і НАТО повинні вирішити питання надання Україні чіткого шляху до членства, тому що неоднозначні заяви лише заохочують російську агресію. Готовність до рішучих кроків до членства в Альянсі може свідчити про непохитну підтримку України та стримувати подальші дії рф.

Вступ до Євросоюзу також мав би трансформаційний вплив на майбутнє України. Щоб підготуватися до нього, ЄС має розглянути економічні та демографічні наслідки, адаптувати галузеву політику і встановити розумні перехідні періоди. Євросоюз повинен вирішити інституційні проблеми та розробити стратегічний план «Порядок денний 2030» для поточної хвилі розширення. 

Зобов’язання країн-членів і ЄС є вирішальними для реформ в Україні. Євросоюз має уникати використання країнами-членами двосторонніх питань для відстрочення її вступу та сформувати коаліцію «партнерства для розширення». Має бути визначений реалістичний графік вступу, що дасть час для комплексних реформ. Суворе виконання умов ЄС є життєво важливим. Економічні реформи в Україні мають бути інтегровані в процес відбудови і узгоджуватися з вимогами єдиного ринку Євросоюзу. Це може допомогти Україні зберегти робочу силу, залучити іноземних інвесторів і створити більше робочих місць, у тому числі на деокупованих територіях.

Старші політичні аналітики RAND Corporation Рафаель Коен і Джаян Джентіле вважають, що переговори з росією — погана ідея. 

Від початку війни з різною аргументацією у США закликали припинити допомогу Україні та почати переговори з рф. Тепер цей аргумент звучить так: велика частина американців втомлюються, український контрнаступ іде повільно, будь-яка перемога не настане раніше ніж через рік, а втрати уже перевищили 500 тисяч військових з обох сторін.

Американці критикують не стільки підтримку України, а політику Байдена

Якщо заглянути в цю аргументацію глибше, виявиться, що часто американці, зокрема прихильники Республіканської партії, критикують не стільки підтримку України, а політику Байдена. Хоча деякі республіканці в Сенаті і Палаті представників виступають за зменшення підтримки України, навіть блокуючи виділення додаткового фінансування, інші навпаки — критикують адміністрацію за надто обережну військову допомогу.

Військовий аспект аргументації проти підтримки також не переконує. Україна все ще не досягла таких значних проривів, як торік на Харківщині і Херсонщині. Історики майбутнього будуть сперечатися, чи правильний підхід обрали до західної допомоги. Але наступ України продовжується і досягає результатів, хоч і повільних.

Більше того, є сигнали, що в росії не все так добре на внутрішньополітичному фронті. Курс рубля знову падає, перед країною стоїть загроза нестачі палива та інших товарів. Суспільство відчуває ці проблеми, і все більше представників еліти раптово помирають чи серйозно хворіють. Невідомо, коли цю дамбу прорве, але тиск росте.

84 відсотків українців виступають за подальшу боротьбу

З моральної точки зору, США не варто забувати, що це українці ведуть війну, вмирають і страждають. При цьому 84% із них виступають за подальшу боротьбу — і ця цифра мало змінилася з початку вторгнення.