Розміщення сил НАТО в Україні значно посилить Альянс: огляд західної аналітики 

На Заході пишуть про необхідність розміщення військ союзників на території нашої країни, вплив популістів на політику Європи щодо підтримки України і передумови для її відбудови. Розглядають також проблеми об’єктивної оцінки військового потенціалу росії.

Група аналітиків RAND Corporation вважають, що вступ в НАТО сам по собі не буде достатнім для оборони України. Вони наголошують на вирішальній ролі присутності збройних сил Альянсу як гарантій безпеки.

Після нового етапу російсько-української війни 2022 року в НАТО зрозуміли недостатність гарантій статті 5 Вашингтонського договору для східного флангу Альянсу. Тому розпочали масштабне розміщення батальйонних і бригадних бойових груп у країнах Східної Європи. 

Для України автори пропонують три варіанти силової присутності:

• Полегшений. Передбачає розміщення батальйону сухопутних сил союзників в Україні, а також базування іншого батальйону та бойової авіаційної ескадрильї у сусідній країні НАТО.
• Середній. Включає бригаду сухопутних сил союзників в Україні, з готовністю розгорнути ще одну додаткову, і базування ескадрильї бойової авіації союзників. 
• Важкий. Передбачає дві союзні бригади сухопутних сил в Україні, з готовністю розгорнути додаткову, і базування двох бойових авіаескадрилій в країні.

Враховуючи можливі порушення з боку росії після припинення вогню, автори наголошують на необхідності захисних заходів з боку союзних сил, включаючи укріплення, розосередження і мобільність. 

Військово-морські патрулі у Чорному морі супроводжуватимуть українські цивільні судна

Життєво важливу роль відіграватимуть військово-морські патрулі у Чорному морі, які супроводжуватимуть українські цивільні судна. Аналітики передбачають посилення присутності союзників в Україні у формі об’єднаних оперативних груп за допомогою розгортання літаків F-35, протиракетної оборони Aegis Ashore і передових засобів електронної боротьби. 

Члени Альянсу могли б сприяти розвідувальній підтримці, розгортати безпілотні літальні апарати, пом’якшувати обмеження на кінцеве використання засобів військового та подвійного призначення та допомагати Україні передовою зброєю. 

Визнаючи мінливий характер оборонних потреб після завершення активної фази бойових дій, автори роблять висновок, що розміщення союзних сил для стримування та захисту від потенційної російської агресії в Україні значно посилить східний фланг НАТО.

Молодший спеціаліст Інституту дослідження зовнішньої політики (FPRI) Александер Шріер пише про те, що підтримка України стане  випробуванням для європейської єдності. 

Автор зазначає, що контрнаступ України, схоже, не досягає успіху, частково через адаптацію росії та будівництво нею масивних, добре захищених окопів. На цьому тлі європейські ультраправі популісти розділилися щодо того, чи варто продовжувати підтримувати Україну. 

Зростання європейського ультраправого популізму за останнє десятиліття було чинником у стратегічних розрахунках Володимира Путіна. Він припускав, що європейська єдність не витримає у протистоянні з рішучістю та військовим потенціалом росії.

Аналіз зосереджений на двох фракціях європейського ультраправого популізму: «антипутінської» та «розуміючих Путіна». Першу фракцію представляють партії «Брати Італії», «Право і справедливість» (PiS), VOX і «Шведські демократи», які загалом підтримують позицію Євросоюзу щодо росії. Друга фракція об’єднана у європейську партію «Ідентичність і демократія» (ID), куди входять французький Rassamblent National (RN), AfD у Німеччині та Lega в Італії. Вони прихильніше ставиться до росії та критикують Захід за нібито провокацію війни.

Александер Шріер наголошує на потенційному впливі цих популістських фракцій на європейську політику. Попри те, що вони мають лише 135 із 705 місць у Європарламенті, сплеск популярності ультраправих може збільшити їхню частку до 157 місць, не враховуючи додаткову підтримку з боку угорської ФІДЕШ.

Навіть невелике збільшення впливу популістів може зашкодити Україні

Майбутні європейські вибори будуть ключовими. Навіть невелике збільшення впливу популістів може зашкодити Україні. Такі лідери, як Марін Ле Пен і Маттео Сальвіні, які завжди були проросійськими, зіткнулися з негативними наслідками продовження цього курсу після вторгнення. Тому «розуміючі Путіна» тепер ретельно добирають слова і зважують рішення, утримуючись від відкритої підтримки росії. 

З іншого боку, антипутінські популісти, особливо в Південній Європі (Італія та Іспанія) та Польщі, продовжують підтримувати Україну. Їхні міркування варіюються від економічних вигод до проблем національної безпеки. У статті автор згадує, що південноєвропейські популісти приєднаються до великих західних держав, які підтримають Україну, доки економічні вигоди та переваги безпеки переважають. 

Александер Шріер попереджає про можливі зміни в європейських популістських настроях через повільний контрнаступ України та майбутні вибори до Європарламенту. Автор підкреслює ризик того, що пропутінські голоси здобудуть більше впливу і зменшать європейську єдність у підтримці Києва. Особливо наголошує на сценарії нових політичних конфігурацій у Словаччині та Німеччині, які трансформують європейський геополітичний ландшафт не на користь України.

Журналіст Даг Ірвін для RAND пише про планування успішної та безпечної відбудови України. 

Економічні втрати від російського вторгнення ретельно фіксують економісти. Вони документують руйнування будинків, доріг, шкіл та електростанцій. Даг Ірвін прогнозує, що зусилля з післявоєнної реконструкції можуть стати одними з найбільших у сучасній історії. На відміну від конфліктів в Іраку чи Афганістані, єдність України, відсутність повстанців і втомлене війною населення дозволяють говорити про паралелі з Європою після Другої світової війни або падіння Берлінської стіни. Україна, до війни найбідніша європейська країна з корумпованим управлінням, стикається з колосальним завданням не лише відновити інфраструктуру, але й закласти нову траєкторію для процвітаючого та безпечного майбутнього.

Оцінки Київської школи економіки свідчать про пошкодження фізичної інфраструктури на суму понад $150 млрд, що підкреслює необхідність комплексного плану відновлення. 

Розглядаючи можливі сценарії завершення війни, дослідники наголошують на важливості безпечної України, здатної гарантувати захист від майбутніх російських загроз, вселяючи довіру інвесторів. Хоча членство в НАТО є варіантом, постачання зброї, навчання та матеріальна підтримка для оборони також життєздатні. 

Завдання реконструкції виходить за межі фізичного збитку. Важливою є концентрація зусиль на локальному рівні, але занепокоєння щодо обмежених можливостей громад підкреслює необхідність продуманого підходу. 

Наступне питання пов’язане з фінансуванням і пропозиціями щодо нового плану Маршалла для України. Хоча західні країни заморозили російські активи на суму близько $300 млрд, правові обмеження ускладнюють їх використання для відбудови України. Успіху плану Маршалла в Західній Європі сприяла не лише допомога, але й приватні інвестиції та відновлення міжнародної торгівлі. Центральна Європа після падіння Берлінської стіни є більш схожим прикладом, коли допомога США у формі фінансування підприємств відновила економіку. 

План відновлення, який має Україна, передбачає понад 750 мільярдів доларів на економічну підтримку 

Євросоюз має взяти на себе лідерство із відбудови України. Спеціальні представники основних партнерів, включаючи США, повинні координувати підтримку, а незалежний генеральний інспектор контролюватиме розподіл коштів. План відновлення, який вже має Україна, передбачає понад $750 млрд на економічну підтримку для нових електростанцій, сучасних будівель, перекваліфікації робочої сили, реформ у сфері верховенства права та масштабного розвитку інфраструктури. Президент Володимир Зеленський прагне зробити Україну найбільшою можливістю для зростання в Європі з часів Другої світової війни, наголошуючи на необхідності постійної підтримки країни протягом років відновлення.

Британська дослідниця військових питань Беттіна Ренц у статті для журналу Problems of Post-Communism аналізує те, наскільки точно західні експерти оцінювали військовий потенціал росії до її повномасштабного вторгнення в Україну. 

Авторка наголошує, що західні оцінки не були такими спрощеними, як припускають деякі критики. Цей наратив розвіює уявлення про те, що західні експерти одноголосно передбачили швидку перемогу росії над Україною. 

Експерти застерігали від перебільшених уявлень про російську військову силу

Попри підвищений інтерес до російських військових технологій через програму переозброєння та операції в Криму і Сирії, також був присутній детальний аналіз, що враховував фактори поза технологіями, такі як корупція та моральний дух. Експерти застерігали від перебільшених уявлень про російську військову силу, визнаючи складність вивчення нематеріальних аспектів. 

Всупереч твердженням, консенсусна думка про швидкий тріумф росії не була звичайною позицією серед західних експертів. Розуміння, що результати війни непередбачувані через хаос і взаємодію між двома думаючими і діючими ворожими сторонами — фундаментальний принцип стратегічних досліджень. Критики слушно відзначили недостатнє знання про український військовий потенціал, відносячи цю прогалину до давніх перекосів у вивченні міжнародних відносин на користь росії. 

Хоча деякі корективи військового аналізу можуть призвести до помірних покращень, проблема полягає у вивченні нематеріальних факторів, таких як корупція та моральний дух. У цьому питанні важко забезпечити доступ до надійних даних. Авторка рекомендує не концентруватися лише на дослідженні матеріальних факторів при аналізі військового потенціалу, враховуючи труднощі в отриманні даних про нематеріальні активи, особливо в авторитарних державах. 

Беттіна Ренц визначає політичний характер дискусій щодо безпеки та оборонного планування, наголошує на необхідності детального аналізу, який критично розглядає ту чи іншу «загальноприйняту» позицію. Водночас, авторка пише, що не варто вважати російську армію «паперовим тигром» на основі її досягнень в Україні, наголошуючи на важливості неупередженого аналізу д  ля точних оцінок.