Перейти до головного вмісту

«Ми зайдемо в Донецьк. До цього треба готуватися»

150 одиниць техніки вартістю 10 829 656,45 гривні у лютому «Повернись живим» передав одному з центрів підготовки Сил спеціальних операцій ЗСУ. Переважно це специфічне снайперське оптичне обладнання — теплоприціли, далекоміри тощо. Мінімально необхідна для навчального процесу його частина залишиться в центрі для тренувань військових. Решту розподілять між бойовими підрозділами ССО.  

Ця партія допомоги — найбільша разова, що її надавав Фонд снайперам Сил спецоперацій, говорить інструктор «Повернись живим» зі снайпінгу на позивний «Чех»:

 «Ми працюємо з потребами, які визначають реалії бойових дій. Отримуємо запити, підкориговуємо і замовляємо необхідне. Принаймні, що є на ринку і можемо собі по коштам дозволити. Переважно орієнтуємося на снайперські підрозділи. Це окремі організми, наприклад, взвод або рота у складі бригади. Закуповуємо специфічну оптику, «тепло», додаткові засоби з розрахунку на них. 

Не забуваємо і про марксменів — влучних стрільців піхотних підрозділів, які працюють переважно з напівавтоматичною зброєю на коротких і середніх дистанціях. Їхня задача – прикрити підрозділ, вразити вогневі засоби противника навіть за рахунок максимальної кількості пострілів. Намагаємось їх і забезпечити, і за можливості дати теоретичні чи практичні знання. 

У штурмових групах Сил спеціальних операцій є і марксмени, і снайпери. Їхні потреби, наприклад у тепловізійних засобах, відрізняються. Тому теплонасадки веземо здебільшого для снайперів, а теплоприціли — і тим, і тим».

Партія допомоги Силам спеціальних операцій на 10 829 656,45 гривні — це: 65 теплоприцілів і 10 теплонасадок InfiRay, 5 оптичних труб Minox, 20 далекомірів, 20 кронштейнів ARCA mini, 10 кілець кріплення оптики, 10 триподів і 10 штативних головок Leofoto. Фото: Анатолій Гаєвський, фонд «Повернись живим» 

«Війна перейшла в ніч. Без «тепла» на ній нічого робити»

Точні координати місця від військових отримуємо вже за 15 хв їзди до нього. Нас зустрічає офіцер одного з центрів підготовки ССО на позивний «Двісті другий»

«Зараз бійці з фронту кажуть: нема «тепла» — нема чого робити. Вал потреби в оптиці шалений. І саме з цим Фонд нам найбільше допомагає, — говорить він. — Хлопці працюють із вашими тепловізійними насадками, періодично скидають відео: сітка, тремор, коливання, постріл — і все: йшла червона точка і впала. Війна перейшла в ніч. Удень сидять «хробаки» по норам, а ввечері починають рухатися — і наступає наш час. Сили спецоперацій володіють методами і навичками роботи як у польових, так і в міських умовах. Даєте нам необхідне обладнання — і ми їх задіюємо в цілодобовому режимі»

Жодного року свого існування росія не провела без війни. Тоді як нам втюхувала, що наше — хіба танцювати гопак

Росіяни змінили тактику і почали активно діяти на низці ділянок фронту, зокрема на Донбасі, саме вночі завдяки тому, що забезпечили свої сили відповідними технологічними засобами.

«Не варто їх недооцінювати. Жодного року свого існування в усі часи росія не провела без війни. Тоді як нам втюхувала, що ми тільки землероби і наше — хіба танцювати гопак. А ми — потужна войовнича нація, як виявилося. Проте треба чесно оцінювати свої недоліки, вносити корективи і розвиватися далі. За останній рік ми революційно вперед пішли», — говорить «Двісті другий». 

До 2022 року снайпер або марксмен міг тижні проводити без жодного пострілу, вишукуючи ціль — лінії оборони сталі, позиції закопані, противник звиклий і обережний, а зараз за ніч стрілець може напрацювати десяток цілей, додає «Чех». 

«Часто кажуть: тепер триває війна артилерії, а снайперський напрям — не в пріоритеті. Але подивіться на Бахмут, Соледар, Сєвєродонецьк. В умовах міських боїв вага стрільців — виняткова, — веде далі «Двісті другий». — А є ще Донецьк, в який ми будемо заходити. І до цього треба готувати людей. Не «як діди воювали», а змінювати техніку стрільби: тренувати динаміку, переміщення, бо в міських умовах лежати ніхто не дасть. Війна гнучка, все швидко змінюється. І ми мусимо. 

Технік застосування стрільби — маса. Все залежить від командира, на скільки він майстерно думає тактично, працюючи на стратегічну ціль. На Бахмуті, наприклад, діють так: наші просуваються, а снайпери лишаються на своїх позиціях і б’ють у ціль на кілометр, півтора. 

Зайшов у стик двох позицій росіян, зробив постріл у бік однієї і вийшов. А вони почали між собою мінометну війну. Прилетіли два вертольоти, рознесли обидва свої ж ВОПа

Або був випадок на іншому напрямку. Стрілець зайшов у стик двох позицій росіян, зробив постріл у бік однієї з них і вийшов, а вони почали між собою мінометну війну. Прилетіли два вертольоти російські, рознесли обидва свої ж ВОПа (взводні опорні пункти, — ред.), а на відході один із них збили наші. Не скрізь, але часто координація, зв’язок у них значно гірші».

У центрах ССО готують і досвідчених стрільців, і новачків, відібраних із піхоти, не лише спецпризначенців, а й з інших складових Сил оборони. 

«Снайпер — одна з найскладніших військових спеціальностей. Людина має бути потужна фізично і психологічно стійка, витривала. Стрільба — це не вміння, а мистецтво. Його треба розуміти», – говорить офіцер Сил спецоперацій. Кожному рівню підготовки має відповідати своя зброя. Але щоб повністю реалізувати її потенціал, потрібне спеціальне обладнання — тепловізійні насадки для роботи вночі, додає: 

«Зараз війна йде дуже технологічна. І саме сучасне обладнання дозволяє розкрити якнайповніше ступінь майстерності стрільця. Виглядає це так: основний спостережний пост — людина із теплаком від Фонду — знаходиться на 1-2 кілометра вглиб наших позицій. А снайперська пара виходить безпосередньо на лінію зіткнення з триподом, сошками, дальноміром. Спостерігач дає орієнтир — і снайпери швидко займають позицію, знаходять його за якісь десятки секунд, виконують постріл і зразу ж відходять, що убезпечує від виявлення їх на позиції й ураження противником». 

У складі Сил спеціальних операцій снайпер Олександр брав участь у бойових діях на півночі, сході і півдні фронту російсько-української війни

Снайпер 24-річний Олександр у Силах спеціальних операцій— третій рік, в армії — десятиліття, з військового училища. До повномасштабного вторгнення росії мав дві ротації в зоні Операції об’єднаних сил на Донбасі. Після — воював за Київ, Харків, Ізюмщину, Сєвєродонецьк і Лисичанськ.

«Найтяжче було на Донеччині, коли росіяни майже зайшли вже в Лисичанськ, зрівняли його майже із землею, — каже. — Вони тоді мали величезну перевагу в артилерії. Все змінилося, коли наші отримали установки HIMARS. А доти лупили нею буквально цілодобово. Лягаєш спати — хе*ачить. Прокидаєшся від того, що прилетіло. Якось ми вийшли попрацювати, тільки виїхали, а нас почали крити 120-мм мінометами. Вистежили з «пташки», мабуть. Слава Богу, встигли звалити». 

Снайпери – професійні спостерігачі. Часто найефективніші в тому, щоб навести на цілі артилерію чи авіацію.

Розносили ворожі танки і бронемашини. Вичислили батальйонний штаб і влупили туди

«Наводити арту цікавіше, ніж стріляти, — вважає Олександр. — Так не видаєш свою позицію. За моїми координатами розносили ворожі танки і бронемашини, вичислили батальйонний штаб на Харківщині і влупили туди. 

Мені часто щастило. Є знання як стріляти, переміщатися, але коли летить пакет «Граду», тут хіба повезе. Я мав певний досвід до 2022-го, зараз — його більше. Але жаль, що багато справжніх профі вже або поранені, або загиблі. Скільки тренувався, вчився, а все одно не думав, що так от доведеться воювати. Знав би — тренувався б краще, — сміється. Після навчання Олександр повернеться в свій підрозділ. І на війну. — Воюю, щоб захистити свій дім і родину. Кажуть: є задача, треба їхати. Відпрацювали і рухаємось далі. У нас немає вибору. А людина, якій його не залишили, — страшна. Буде битися до останнього».

«Треба повертати інструкторів із зони бойових дій»

Сили оборони України минулого року виросли із близько 300 тисяч чоловік до понад мільйона і потребують відповідного збільшення кількості снайперів і марксменів. Водночас багато досвідчених фахівців загинули у перші місяці повномасштабного вторгнення, говорить «Чех»:

— Посади в підрозділах є, але через стрімкий розвиток подій, брак часу і навчально-матеріальної бази, здебільшого на них призначають недостатньо підготовлених людей. 

Звичайного снайпера за нормальних умов потрібно готувати до року. Марксмена можна за місяць навчити принаймні закривати першочергові потреби фронту: стрільба по рухомих цілях на 300-500 метрів — це не так складно. Але відсутність зброї і розуміння, що саме цими людьми треба наситити підрозділи, ведуть до того, що їх немає у потрібній кількості. 

Як вирішити проблему?

— Центри підготовки снайперів скоротили максимально програми, із 3–6 місяців до декількох тижнів. Але потрібно розширювати їхню інфраструктуру і штат інструкторів, повертати їх із зони бойових дій і дати належні побутові умови та грошове забезпечення.

Підготовка снайперів за кордоном допомогла б?

— До повномасштабного вторгнення в цьому не було багато сенсу. Зарано. Надто відмінні матеріально-технічне забезпечення і, головне — організація взаємодії всередині війська. У натівських армій інші штатна структура і комунікація, наприклад, між снайперами і підрозділом, у зоні відповідальності якого вони працюватимуть — а це зв’язок, евакуація, матеріально-технічне забезпечення, артилерійська підтримка. 

Ми перескочили той етап, який мали поступово пройти

На цьому рівні — структура і комунікація — ми їм сильно програвали дотепер. Після вторгнення наші Збройні сили розвиваються не еволюційно, а революційно. Ми перескочили той етап, який мали поступово пройти. 

На скільки еволюціонували з 2014-го?

— Доти бачення на рівні вищого командування залишалося, як у Радянському Союзі. Не було розуміння, для чого потрібні окремі снайперські підрозділи у складі штатних частин. Не було й  відповідного забезпечення, сучасної різновидної зброї — для бою на короткій дистанції, більш дальньої і надвеликої дальності тощо. Була снайперська гвинтівка Драгунова, і на цьому все. А її можливості надто вузькі. 

Зараз снайперські підрозділи є в кожній бригаді Збройних сил. У них — певна кількість підготовлених, злагоджених між собою людей і відповідна зброя: для підтримки, для коротких і дальніх відстаней, для знищення техніки. Окремий снайпер не може мати таких можливостей.  

Що потрібно змінити зараз на рівні структури ЗСУ для більшої ефективності снайперського напряму?

— Створити на базі одного з центрів підготовки такий собі хаб, який навчатиме людей, акумулюватиме набутий бойовий досвід, розроблятиме подальші програми підготовки. А також — визначатиме потреби підрозділів в озброєнні і додатковому обладнанні, безпосередньо отримуватиме від держави і благодійників усе, що стосується снайперів, і забезпечуватиме ці підрозділи напряму. 

Після вторгнення росії у лютому торік запаси зброї і набоїв для снайперів вичерпали дуже швидко. А коли надійшла допомога від західних партнерів, її розподіляли хаотично, часто — непрофесійно. Наприклад, приходив комплект: гвинтівка і до неї все необхідне для роботи. І це розходилося по різних складах, службах. Людина отримувала «голу» гвинтівку і просила в «Повернись живим» до неї обладнання. 

Творимо історію разом! ПІДТРИМАйТе БФ “ПОВЕРНИСЬ ЖИВИМ”

ПІДТРИМАТИ