Чи готовий Захід до тривалої війни: огляд аналітики

Західні аналітики пишуть про необхідність пошуку нових підходів для підтримки України, медіанаративи за два роки війни, китайські оцінки російської гіперзвукової зброї і зміну оборонної політики у Німеччині.

Директор програми Європи, росії та Євразії Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS) Макс Бергманн вважає, що Європа потребує зміни парадигми для подальшої підтримки України. Насамперед, країнам терміново необхідно збільшити виробництво оборонної промисловості.

Незважаючи на консенсус щодо цієї необхідності, європейські виробничі лінії не працюють на повну потужність через брак співпраці та фінансування. Відбувається це в умовах того, що росія значно нарощує військове виробництво, готуючись до нового наступу.

Європа має змінити підхід, який би більше відповідав тривалій війні. Підтримка України, в основному через Європейський фонд миру, спустошила склади старої техніки та боєприпасів. Автор підкреслює напругу між одночасним посиленням європейських армій і підтримкою України, що призводить до небажання надавати нове та дорожче обладнання.

Макс Бергманн пропонує створити новий надзвичайний фонд ЄС, подібний до додаткового фінансування для Бундесверу, про яке оголосив канцлер Олаф Шольц у промові про «зміну епох». Цей фонд буде спрямований на розширення виробництва та усунення технічних обмежень. 

Зараз головні проблеми європейського оборонного виробництва: 

• нерішучість компаній розширюватися; 
• переважання потреб власних армій над потребами України;
• брак координації між європейськими державами. 

Автор вважає, що Європейський Союз має виступити покупцем, створивши фонд для закупівлі терміново необхідного обладнання для України та одночасно підвищивши європейську військову готовність. Пропозиція передбачає визначення потреб Києва, укладання довгострокових контрактів для мінімізації галузевих ризиків і координацію зусиль із закупівель на європейському рівні. Макс Бергманн визнає проблему фінансування та припускає, що Євросоюз міг би позичити кошти, як показано в плані відновлення NextGenerationEU.

Автор наголошує на необхідності підтримки цих зусиль Вашингтоном, а президента Байдена закликає тиснути на лідерів Євросоюзу. Фонд Євросоюзу став би важливий результат перед Вашингтонським самітом НАТО в липні, сигналізував би про відданість ЄС взятим на себе оборонним зобов’язанням. Таким чином Європа могла б надавати військову підтримку Україні, уникаючи значного негативного впливу на оборонну промисловість США.

Почесний член Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) Сер Саймон Гес ставить питання про те, чи вистачить у ліберальних демократій політичної волі для підтримки України. Автор розглядає динаміку цієї підтримки та потенційний вплив на перспективу президента росії Володимира Путіна.

Незважаючи на потужну початкову реакцію на вторгнення, Гес бачить нові ознаки втоми в західних країнах. Зокрема, президент Джо Байден орієнтується на небажання республіканців дозволити додаткову підтримку Україні від США. У Європі такі випадки, як перешкоджання Угорщиною пакету економічної підтримки ЄС, свідчать про потенційне зниження ентузіазму. Згідно з опитуваннями в різних країнах, підтримка України суспільством теж стає неоднозначною. Прихильники Республіканської партії у США, наприклад, все більше ставлять під сумнів масштаби наданої Україні допомоги. Автор стверджує, що Путін може витлумачити ці тенденції як послаблення рішучості в ліберальних демократіях, зміцнюючи власне переконання, що їм бракує послідовності у тривалих конфліктах. 

Щоб вирішити проблему потенційного зменшення підтримки, Гес виступає за реалістичний опис того, як виглядав би успіх в Україні, наголошуючи на проміжних цілях, а не на віддалених кінцевих станах. Крім того, наратив має містити правдоподібне пояснення того, як можна досягти успіху, зберігаючи громадську та політичну підтримку. Стійкий зв’язок і відкрита комунікація між країнами-донорами та Україною вважається вирішальним для успішної довгострокової допомоги. 

Заходу важливо продовжувати допомагати Україні

У цілому для Заходу важливо продовжувати допомагати Україні. Автор наголошує на потенційних глобальних наслідках, якщо західні країни втратять інтерес до конфлікту: 

• політичний і військовий тріумф Путіна;
• російська репресивна кампанія і розгром демократичних цінностей в окупованій Україні; 
• зростання безпекових загроз для НАТО через подальші амбіції росії. 

Витрати на запобігання такій катастрофі є помірними порівняно з потенційними збитками, які вона може принести. Тому потрібно наголошувати і пояснювати, чому підтримка України відповідає як високим моральним і правовим принципам, так і власним інтересам Заходу.

Журналіст Нейл Хауер для порталу War on the Rocks пише про динамічний характер уявлень та наративів навколо російсько-української війни за останні два роки. 

Автор висвітлює останні невдачі для України, включаючи літній наступ і зменшення допомоги Заходу. Аналіз прослідковує еволюцію сприйняття громадськості та ЗМІ, вказуючи на сім основних наративних змін під час конфлікту. 

Усе починалося з передвоєнних очікувань швидкої російської перемоги, після чого послідувало невдале вторгнення росії, яке протирічило цим прогнозам. Подальші наративи включали зосередження на перевагах рф на Донбасі та віру в її стійкість, після чого настав етап, коли українські сили здивували успішним наступом. Цей успіх був недовгим, оскільки росія перегрупувалася, і війна вступила в нову фазу, яка позначена песимізмом, посиленим тривалою битвою в Бахмуті. 

У тексті йдеться про останню зміну наративу, яка характеризується великими очікуваннями щодо українського контрнаступу, які врешті-решт провалилися, що призвело до нового песимізму. 

Автор наголошує на важливості не піддаватися надмірним перепадам наративного настрою. Він підкреслює складність конфлікту, закликаючи спостерігачів враховувати це, а не лише орієнтуватися на заголовки новин. 

Російсько-українська війна має надзвичайно багато складових, що ускладнює точне прогнозування

Для правильної оцінки подій потрібна аналітична відстороненість. Як військові, так і політичні аналітики, коментуючи війну, постійно пояснювали свої погляди багатьма шарами застережень, наголошуючи на тому, що будь-яке явище подібного масштабу, як російсько-українська війна, має надзвичайно багато складових, що ускладнює точне прогнозування. Тому твердження багатьох аналітиків пережили випробування часом, хоча вони за своєю суттю були менш привабливі у сучасному глобальному медіа-середовищі, ніж радикальніші гучні прогнози із соціальних мереж.

Воєнні аналітики RAND Corporation Лайл Голдстайн і Нейтан Вехтер досліджують китайські оцінки використання росією гіперзвукової зброї під час вторгнення в Україну, зокрема ракети Х-47М2 «Кинжал». 

Авторі зазначають, що ракету спочатку запускали з винищувачів МіГ-31, але нещодавно для цього адаптували Су-34. Аналіз має на меті зрозуміти, чому росія перейшла на Су-34, пояснюючи це недоліками МіГ-31 і доктринальними проблемами в російських Повітряно-космічних силах.

Перехід на Су-34 забезпечує безпечнішу платформу для нанесення ударів гіперзвуковими ракетами поза зоною дії ППО України. Однак китайські аналітики наголошують, що не варто перебільшувати можливості «Кинжалів». Вони ставлять під сумнів ефективність цієї ракети як диво-зброї, з огляду на обмежені спроможності виробництва у росії і виснаження запасів через активне застосування. 

«Кинжал» — застаріла розробка часів Холодної війни з недоліками маневреності та планування

Критика спрямована на сам «Кинжал», який є застарілою розробкою часів Холодної війни з недоліками маневреності та планування. Китайські аналітики стверджують, що його вразливість робить можливим перехоплення передовими протиракетними системами. Придатність Су-34 як носія для «Кинжалів» також ставлять під сумнів, з огляду на нижчу швидкість літака порівняно з МіГ-31 і велику вагу цієї ракети.

У аналізі відзначають сильні сторони гіперзвукової зброї повітряного базування, але підкреслюють залежність від супутникових навігаційних систем, критикують обмеження російської системи ГЛОНАСС і пов’язану з цим неточність наведення. Китайці визнають правдивість заяв Міноборони України про збиття ракети «Кинжал» зенітно-ракетним комплексом Patriot PAC-3, адже доказів на підтримку цих тверджень стає все більше. Обмежена кількість цих ракет у поєднанні з даними західної розвідки дозволяє Україні успішно захищатися від них. 

Текст завершується песимістичним поглядом на вплив «Кинжалів» на результат російсько-української війни та міркуваннями про майбутнє гіперзвукового арсеналу Китаю. Китайські стратеги можуть ретельно вивчити слабкі місця в системі Patriot, що матиме вплив на їхній підхід до розробки та розгортання гіперзвукових технологій.

Аналітики RAND Харпер Файн і Пітер Карлаєн описують суттєві зміни Німеччини у військовій стратегії після вторгнення росії в Україну. 

Промова канцлера Олафа Шольца в лютому 2022 року ознаменувала переломний момент, наголошуючи на обороні та стримуванні, а не дипломатії. Керівні принципи оборонної політики на 2023 рік окреслюють жорсткіший підхід, включаючи збільшення витрат на оборону та військову допомогу Україні. Однак фінансові проблеми, бюджетна криза та недосягнуті планові витрати викликають сумніви щодо повного виконання цих планів.

Керівні принципи детально описують ключові цілі: зміцнення НАТО, досягнення цільових можливостей і розгортання німецьких солдатів на східному фланзі Альянсу. Незважаючи на сміливі заяви, залишаються сумніви щодо спроможності Німеччини досягти цього, і додаткове фінансування в розмірі 100 млрд євро для Бундесверу виглядає недостатнім. Поточна бюджетна криза додає невизначеності, а пропоноване розгортання німецької бригади у Литві поки не отримало детального плану витрат. 

Збільшення підтримки Німеччиною Ізраїлю, особливо в експорті військової продукції, викликало внутрішні суперечки. Спалахнули протести з боку тих, хто вважає підтримку Ізраїлю Німеччиною заохоченням надмірного насильства на Близькому Сході. Таким чином, існують труднощі в балансуванні змін зовнішньої політики з внутрішніми настроями суспільства.