Захід має конфіскувати російські активи на користь України: огляд аналітики

Західні аналітики пишуть про потенціал використання заморожених російських коштів для відбудови України, наслідки можливого припинення американської допомоги та необхідність підготовки НАТО до воєнної загрози в Європі.

Старший науковий співробітник Найджел Гулд-Дейвіс Інституту міжнародних та стратегічних досліджень (IISS) пише про необхідність конфіскації російських активів на користь України. 

Незважаючи на широку підтримку України у вигляді військової допомоги, Захід не бажає використовувати заморожені російські державні активи вартістю понад $300 млрд у своїх фінансових системах для допомоги українцям. Автор стверджує, що існують переконливі моральні, правові та стратегічні аргументи для їх конфіскації, враховуючи значну шкоду, яку завдала росія, та ймовірні воєнні злочини. Заморожені активи, які вдвічі перевищують ВВП України, можна використати для компенсації жертвам російського вторгнення і полегшення фінансового тягаря на Заході.

Скоординований арешт російських активів зміцнить глобальні фінансові системи і не створить шкідливого прецеденту для західних компаній

Автор розглядає юридичні проблеми, пропонуючи, що арешт активів може бути пропорційним заходом проти серйозного порушення норм міжнародного права. Він відкидає політичні занепокоєння окремих країн, стверджуючи, що скоординований арешт активів зміцнить глобальні фінансові системи і не створить шкідливого прецеденту для західних компаній. Поточна політика G7, згідно з якою активи залишатимуться замороженими, доки росія не погодиться надати компенсацію Україні, вважається нереалістичною та контрпродуктивною. Автор закликає до швидких дій, щоб уникнути стратегічного провалу, і наголошує на необхідності сміливості та креативності у фінансовій сфері, подібно до того, що Захід потребує у сфері безпеки.

Старший радник Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS) Марк Кенсіен оцінює вплив можливого припинення військової допомоги Україні. 

Конгрес наразі не може виділити додаткове фінансування на підтримку України у 2024 році. Це вплине на поле бою. Війна потребує стабільного потоку боєприпасів, техніки і запасних частин. Хоча повністю їх постачання не припиниться, зменшення кількості призведе до необхідності жорстко пріоретизувати цілі для ураження, а також викличе більші втрати серед військових. 

Штати виділяють Україні військову допомогу через механізм безпосереднього вилучення із запасів Пентагону (PDA), а також через довгострокове укладання контрактів на виробництво військового обладнання (USAI), яке може зайняти 2-3 роки. Тому постачання не припиниться відразу після закінчення фінансування, а буде розтягнуте на місяці, коли передаватимуть обладнання із минулих уже профінансованих пакетів допомоги. 

Пік виділення коштів припав на січень-серпень 2023 року під час підготовки і проведення українського контрнаступу. Із листопада є чіткий тренд на різке зниження допомоги. Без нового фінансування вона досягне дна на початку літа 2024-го, і знову виросте до кінця літа, коли почне прибувати вироблене за новими контрактами. Європейські країни, на жаль, не зможуть покрити цю потенційну прогалину у військовій допомозі.

Фронт розвалиться, росіяни зможуть захопити великі території

Зменшення постачань викличе поступове зменшення бойових спроможностей української армії. Уже зараз вона не може проводити контрнаступальні операції, до весни буде важко проводити локальні контратаки, а до літа — відбивати російські. Через певний час фронт розвалиться, росіяни зможуть захопити великі території. 

Українське керівництво не чекатиме повної катастрофи, а домовиться з росією на невигідних умовах — негайне припинення вогню і майбутні переговори про статус окупованих територій. Це буде часткова перемога Путіна, який не зможе захопити всю Україну, але контролюватиме її частину і зможе подати це як перемогу над НАТО і всім світом. Крім цього, Путін, відчуваючи, що час на його боці, може не прийняти таку угоду і зажадати скасування санкцій, відмову від репарацій і видачі воєнних злочинців. 

Адміністрація Байдена може знайти спосіб обійти нестачу фінансування, наприклад, через програму надлишкового оборонного обладнання або напряму з регулярних коштів Пентагону. Це означатиме скорочення фінансування інших програм і викличе спротив Конгресу та самого оборонного відомства. Тому, найімовірніше, США продовжить надсилати невеликі пакети допомоги щомісяця — $200-400 млн, навіть якщо коштів на заміщення цього обладнання не виділятимуть. Це дасть змогу Україні підтримувати мінімально необхідні спроможності протягом якнайдовшого часу.

Дослідники Німецького товариства зовнішньої політики (DGAP) Крістіан Мьоллінг і Торбен Шутц пишуть про те, що Європа і Німеччина мають зробити для запобігання новій війні. 

Нова стратегічна концепція НАТО визнає росію найбільшою безпосередньою загрозою для країн-членів і євроатлантичної стабільності. Вікно можливостей для потенційного нападу рф, особливо на країни Балтії, може виникнути, якщо Путін буде переконаний в можливості досягти успіху. Його прагнення відновити російську імперію та протистояти впливу НАТО і Євросоюзу, яке засноване на історичних аналогіях, очевидне в конфліктах у Чечні, Грузії та Україні. 

Росія відновить армію після завершення активної фази війни в Україні для можливого нападу на країни-члени НАТО протягом 6-10 років

Воєнний потенціал росії, незважаючи на втрати, залишається значним, оскільки її військове будівництво підживлюється доходами від експорту нафти та газу. За оцінками експертів, росія відновить армію після завершення активної фази війни в Україні для можливого нападу на країни-члени НАТО протягом 6-10 років. Альянс стикається з проблемою перегляду стратегічних концепцій та збільшення військового потенціалу для стримування рф протягом цього терміну. Насамперед, потрібно виграти час до того моменту, коли росія почне відновлювати спроможності. Для цього необхідно продовжувати надавати військову підтримку Україні, щоб в кращому випадку, вона завдала поразки рф на полі бою і змусила Путіна переоцінити реалістичність своїх цілей. Інші опції включають повноцінну інтеграцію України в систему оборони Заходу, забезпечення збалансованих відносин зі США та використання торгових обмежень для перешкоджання військовій економіці росії. Ключовим драйвером стратегічної переоцінки цілей і планування повинна стати необхідність швидкої адаптації НАТО для протидії зростаючій російській загрозі.

Уряд Німеччини прагне перетворити Бундесвер на найсильнішу армію Європи, але його плани військового оновлення, відомі як «зміна епох», стикаються з проблемами. У тексті йдеться про необхідність «Десятиліття безпеки», яке передбачає новий соціальний договір, щоб підготувати Німеччину до потенційних конфліктів. Це потребує перевизначення стратегічних рамок, розширення часового горизонту планування та виділення додаткових коштів. Перебудова Бундесверу йде надто повільно. Вона вимагає швидшої адаптації системи закупівель і структури сил, пріоритетних інвестицій у безпосередні військові можливості та вирішення кадрових проблем. 

Потрібно вкладати кошти у цивільний захист та базову військову підготовку для громадян віком від 18 до 65 років

Необхідно швидко запровадити оборонно-промислову політику, щоб забезпечити поставки, зосередившись на перевірених системах, які виробляють у великих кількостях. Автори підкреслюють важливість стійкості суспільства, для досягнення якої потрібно вкладати кошти у цивільний захист та базову військову підготовку для громадян віком від 18 до 65 років.

Експерти Modern War Institute Ліем Коллінс і Джон Спенсер для порталу War on the Rocks аналізують оборонні спроможності Києва як урбаністичного центру. 

Російське керівництво спочатку націлювалося на швидку перемогу шляхом несподіванки та переважаючих сил, але українські військові успішно протистояли їх просуванню в битві за Київ. Оборона характеризувалася зривом доступу росіян до аеродромів, руйнуванням мостів, затопленням річок, залученням мирного населення. Примітно, що успіху цих оборонних заходів було досягнуто без комплексного попереднього планування, що підкреслює адаптивність та винахідливість українських військових.

Міське планування зміщувалося в бік ефективності, а не оборони

Історичне тло показує еволюцію Києва як фортеці, починаючи з XVI століття, з оборонними елементами, такими як стіни, рови, вежі та ворота. Проте, коли місто розширювалося, міське планування зміщувалося в бік ефективності, а не оборони. Це призвело до відсутності оборонних можливостей, коли вторглися російські військові, що спонукало до імпровізованих заходів, на кшталт побудови перепон із сталевих їжаків і шин на ключових перехрестях. Пропоновані модифікації включають контрольоване затоплення річок, стратегічне будівництво мостів, що дозволяє їх легше ремонтувати після знищення, підготовку оборонних ровів і створення опорних пунктів у міських районах. 

Автори у статті підкреслюють стратегічне значення опорних пунктів, посилаючись на історичні приклади, коли окремі будівлі зупиняли атакуючі сили на тривалий час. У тексті також йдеться про військову тактику боротьби за водні переходи, коли українські військові зруйнували понад 150 мостів, щоб перешкодити просуванню росіян. Значну увагу приділяють ролі розгалуженої підземної мережі в обороні міст. Експерти пишуть про те, як Київ використовував величезну підземну інфраструктуру під час вторгнення. Вона слугувала притулком для десятків тисяч мирних жителів і базою для військових операцій. 

Автори наголошують на важливості запланованого розвитку інфраструктури, включно з бомбосховищами та тунелями, обладнаними засобами зв’язку для посилення цивільного захисту та військової гнучкості. Закликають громади міст, особливо тих, що розташовані поблизу потенційно агресивних сусідів, віддавати пріоритет обороні в міському плануванні на етапі постконфліктної реконструкції.