Росія активно розвиває штучний інтелект для військових потреб: огляд аналітики

Західні фахівці описують прогрес росії в опануванні штучного інтелекту, аналізують переоцінку ефективності армії рф у моделюванні її можливого нападу на Європу, проблеми з балансуванням військової допомоги з боку США і позицію країн Глобального Півдня щодо антиросійських санкцій.

Дослідниця Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) Катажина Зиск пише про російські військові розробки в галузі штучного інтелекту.

Росія зосереджується на розробці штучного інтелекту (ШІ) і нових проривних технологій. Розглядає його як джерело швидкого прогресу, так і потенційної вразливості.

Мотивація інтересу рф до ШІ включає бажання військової модернізації, економічне зростання за рахунок технологій подвійного використання та зменшення залежності від західних технологій. Російський підхід до розробки штучного інтелекту передбачає низхідну державну модель з акцентом на цивільно-військовій співпраці. Головне управління інноваційного розвитку міноборони рф і спеціальний відділ штучного інтелекту координують оборонні дослідження та розробки. Росія створила численні центри і лабораторії штучного інтелекту в академічних установах для сприяння інноваціям. Крім того, центри радикальних інновацій зосереджуються на революційних технологіях, зокрема ШІ, для оборонних застосувань.

У статті визначено кілька пріоритетних сфер застосування росією ШІ в військовій сфері, включаючи командування та управління, безпілотні літальні апарати, ядерну і високоточну зброю, протиповітряну оборону, кібер- та інформаційно-психологічні операції.

Розгортання систем з підтримкою штучного інтелекту під час війни в Україні свідчить про значний прогрес росії в розробці ШІ, що зосереджена на модернізації існуючих систем і експериментуванні з новими технологіями. Безпілотники, радіоелектронна боротьба та автономні елементи в системах озброєння виділяють як конкретні сфери інтересу.

Росія відстає від США і Китаю в розвитку штучного інтелекту

Попри те, що росія зосереджена на штучному інтелекті, авторка статті вказує на кілька перешкод: структурні проблеми, недостатнє фінансування, корупцію та відтік ІТ-фахівців. Росія відстає від США і Китаю в розвитку ШІ та має проблеми в управлінні розгалуженою інфраструктурою досліджень і розробок. Санкції впливають на доступ рф до західних технологій, що призводить до збільшення залежності від третіх країн, зокрема Китаю. 

Уроки, які рф винесла з війни в Україні, можуть спонукати до реформ і переоцінки збройних сил, причому штучний інтелект залишатиметься головним пріоритетом для швидкого отримання переваги на полі бою. 

RAND Corporation оцінюють результати моделювання нападу росії на Європу після її вторгнення в Україну. 

Після 2014 року проводили багато військових ігор, які моделювали російське вторгнення до Європи ​​— здебільшого країн Балтії. Агресія проти України 2022-го виявила багато помилкових припущень, які закладали моделювальники у прогнозуванні. Ключові моменти:

• Планування та реалізація задуму військами рф. Російські війська в Україні не дотримувалися власних принципів планування, а дизайн їхньої кампанії був нефункціональним за власними ж стандартами. Балтійські військові ігри передбачили значну перевагу російських сухопутних сил, але українська армія, хоч і поступалася російській за чисельністю, була відносно великою та механізованою.
• Рельєф та пересування. Російські сили в Україні були локалізовані мережею доріг через рельєф місцевості, умови та обмеження командування й управління. Це зменшувало їхню здатність маневрувати поза дорогами, на відміну від припущень, які робили під час балтійських військових ігор, де червоні сили могли обійти опозицію завдяки меншому співвідношенню сил і простору та менш придатній для оборони місцевості.
• Припущення щодо волі України до боротьби. Росія зробила хибні припущення щодо українського опору, що призвело до непідготовленого наступу. Балтійські військові ігри припускали, що Москва серйозніше готуватиметься до війни проти НАТО, але повільне просування в Україні дало захисникам час, щоб завдати великих втрат агресору.
• Обмежений вплив авіації. Російська авіація не була вирішальною в Україні через ефективну протиповітряну оборону. Початкові ракетні удари та подальші атаки не змогли серйозно погіршити ППО України, підкресливши недоліки у застосуванні російських сил, підготовці та цілевказанні.

Автори пропонують області, де військові ігри могли переоцінити успіх росії під час вторгнення в Балтію, включаючи проблеми з логістикою та забезпеченням, неефективні дії росіян на полі бою, вплив нематеріальних факторів, таких як навчання та моральний дух, і необхідність переглянути припущення щодо швидкості маневру та ефективності дальніх ракетних ударів на театрі бойових дій. 

Автори наголошують на важливості вивчення різних сценаріїв за участю потенційних противників, а також подій у реальному світі та чіткого пояснення припущень у грі та розробці сценарію, щоб отримати належне розуміння. Крім того, важливо розуміти, що ефективність російських збройних сил в Україні можна екстраполювати на їх ефективність у потенційному конфлікті з НАТО в майбутньому.

Безпекові аналітики Дженіфер Кавано і Джордан Коен у статті для порталу War on the Rocks стверджують, що найбільша необхідність балансування військової допомоги США виникає між Ізраїлем та Тайванем. 

У своїй другій промові в Овальному кабінеті президент Джо Байден підкреслив відповідальність США за надання військової допомоги Україні та Ізраїлю, опустивши будь-яку згадку про Тайвань. Аналіз показує, що значна потенційна необхідність балансування допомоги виникає між озброєнням Ізраїлю і Тайваню.

Україна та Ізраїль мають різні потреби в озброєнні

Тоді як Україна та Ізраїль мають різні потреби в озброєнні, Тайвань та Ізраїль разом з індійсько-тихоокеанськими союзниками мають деякі збіги, але різні пріоритети. Аналітики вказують: якщо конфлікт з Ізраїлем і ХАМАС залишиться обмеженим, необхідності балансування може і не виникнути. Але якщо він розшириться, США зіткнуться з проблемами у розподілі поставок зброї та військової допомоги. 

Потреби Тайваню та України суттєво збігаються, але відмінності дозволяють Штатам задовольняти мінімально обох. Потреби Ізраїлю більше співпадають із Тайванем та іншими індо-тихоокеанськими союзниками, що потенційно може спричинити затримки у постачанні й залишити сили США погано оснащеними для протидії Китаю. Щоб вирішити цю проблему, Штати мають усвідомити обмеженість ресурсів і необхідність балансування допомоги.

Індійсько-Тихоокеанський регіон — головний оборонний пріоритет Америки

Індійсько-Тихоокеанський регіон визначено як головний оборонний пріоритет Америки, а протистояння військовій загрозі з боку Китаю вважається серйознішим викликом, ніж той, який створюють Хезболла чи Іран. Тому потрібне встановлення чітких меж щодо допомоги Ізраїлю, збереження основних можливостей для стримування Китаю та визначення стратегії виходу для згортання екстреної допомоги, наданої Ізраїлю в поточний період кризи.

Аналітикиня Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) Чандана Сешадрі пише про позицію країн Глобального Півдня щодо західних санкцій проти росії. 

Із лютого 2022 року санкції Заходу у відповідь на вторгнення росії в Україну стосуються її фінансової системи, нафтогазового сектору та осіб, пов’язаних із президентом Путіним. Тоді як деякі країни, що очолюють G7, підтримали ці санкції, багато країн Глобального Півдня (країни з низьким або середнім доходом в Азії, Африці, Латинській Америці та Карибському басейні, за визначенням Світового банку, — ред.) не виявили ентузіазму, посилаючись на різні причини: економічні та геополітичні інтереси, побоювання контрсанкцій та історичні антизахідні настрої. Євросоюз, США та інші союзники України робили кроки до запровадження обмежувальних заходів проти країн, які не долучаються до санкційного режиму, але ефективнішою є стратегія переконання та посилення співпраці. 

Глобальний Південь, включаючи країни БРІКС (входять Бразилія, росія, Індія, Китай, Південна Африка, — ред.), висловив опозицію або нейтралітет щодо односторонніх санкцій, підкреслюючи гадану несумісність із Статутом ООН. Ключові гравці Глобального Півдня, включно з Туреччиною, Індонезією та ОАЕ, зберігають позаблокові або нейтральні позиції, посилаючись на внутрішні інтереси та історичні зв’язки з росією. Попри засудження агресії рф, деякі країни утрималися від голосування в Генеральній Асамблеї ООН за відповідні резолюції. Відносини Глобального Півдня з росією складні, сформовані історією, економічними зв’язками та дипломатією. Економічний вплив російської війни в Україні на країни Глобального Півдня відчувається через вторинні ефекти, що впливають на їхні внутрішні економіки. 

Захід має віддати перевагу розбудові відносин із Глобальним Півднем

Відсутність порозуміння між Заходом і Глобальним Півднем спричинена різними стратегічними пріоритетами, такими як економічний вплив COVID-19, зміна клімату та поточні регіональні конфлікти. Наполягання на впровадження антиросійських санкцій без вирішення цих пріоритетів може бути контрпродуктивним і свідчити про брак уваги Заходу до реальних проблем цих країн. Натомість співпраця з країнами БРІКС, які роблять значний внесок у світовий ВВП, може створити можливості для торгівлі та порозуміння. 

Використання формату G20 із залученням державного та приватного секторів і громадянського суспільства на Глобальному Півдні пропонується для збільшення інвестицій та досягнення Цілей сталого розвитку (ключові напрямки розвитку країн з 2015 до 2030 року, ухвалені Генеральною Асамблеєю ООН у відповідній резолюції, — ред.). Захід має віддати перевагу розбудові відносин із Глобальним Півднем, визнаючи його інтереси та стимулюючи спільні зусилля для припинення війни в Україні.