Перейти до головного вмісту

Що робити з трофеями, які здобувають українські захисники на полі бою

Що робити з трофеями, які здобувають українські захисники на полі бою

Не так давно медіа вибухнули заголовками на кшталт “в України вже більше танків, ніж на
початку бойових дій”. І українські захисники продовжують захоплювати все нові і нові
військові трофеї. Але далеко не все може бути взято у бій та використано проти
супротивника тут і зараз. Деякі з трофеїв потребують капітального ремонту, який повноцінно
запустити в України нема змоги (принаймні в умовах тої інтенсивності бойових дій, яку ми
бачимо зараз). Деякі види ремонтних робіт можливі на території України і зараз, про що
офіційно повідомляли у “Укроборонпромі” – на підприємствах здійснювали ремонт РСЗО
“Смерч” та “Ураган”, а також ЗРК “Оса”. Дещо можна відремонтувати і силами народних
умільців. Але перед Україною тут і зараз постало питання: що робити з тим, що ми не маємо
змоги відремонтувати самостійно?

Про яку саме техніку йдеться? Що вже застосовується?

Дані відкритих джерел про захоплену техніку різняться, динаміка війни не дозволяє говорити
про якісь остаточні цифри. За даними аналітиків Oryx, в Україні станом на минулий тиждень
взагалі стало більше танків, ніж до 24 лютого. З іншого боку, втрати в техніці з нашої
сторони теж суттєві. Порівняльний аналіз втрат та трофеїв аналітиків видання Texty вказує
що ми маємо позитивну різницю в:

  • броньованих бойових машинах (ББМ);
  • танках;
  • артилерійських системах (включно із САУ та мінометами калібру 120 мм);
  • системах протиповітряної оборони;
  • станціях зв’язку;
  • засобах радіоелектронної боротьби (РЕБ).

Втрати у танках однозначно дуже важко поновлювати, а отримані танки типу Т-72,
наприклад, з Чехії, швидше за все будуть застарілими. Зокрема, навряд чи буде присутній
динамічний захист, системи зв’язку та наведення. В умовах, коли будь-яка територія України
може бути ціллю російських “Калібрів”, російські трофейні танки суттєво виграватимуть
перед розконсервованою технікою.

Перш за все йде мова про техніку, придатну до швидкого “польового” ремонту, зокрема:

  • ББМ;
  • Бронетранспортерів;
  • танків (зокрема модернізації Т-72, Т-84 та Т-90);
  • систем радіоелектронної боротьби (РЕБ);
  • радіолокаційна техніка (РЛС) та засоби зв’язку.

Захоплена техніка окупантів вже активно застосовується Збройними Силами: покинуті
російськими військовими у Чернігівській області танки Т-80У пішли у стрій. Проти ворога
були направлені його ж Т-72 та Т-80 різних модфікацій, Т-90А. Наприклад, 93-тя ОМБр
“Холодний Яр” активно воює на трофейних російських танках Т-80БВМ (модернізований
варіант Т-80БВ). Наші захисники опановують трофейну бронетехніку, наприклад, БТР-82А,
та БМП-3. БТРи, захоплені в росіян в Чернігівській області, вже стали на озброєння “Правого
сектору”. Українські захисники користуються САУ, захопленими у ворога – наприклад, тою
самою САУ “Акація”. На Ізюмскому напрямку ЗСУ була застосована трофейна ТОС-1А
“Солнцепек”.

This image has an empty alt attribute; its file name is news1-%D0%A4%D0%BE%D1%82%D0%BE2.jpeg
Евакуація покинутих російських танків Т-80У. Березень 2022. Фото: Роман Донік

Радіокомунікаційна техніка

Значно більший інтерес може становити радіотехнічне обладнання. Тут можна піти двома
шляхами – просто перезаписати обладнання під нашу “прошивку” для використання,
наприклад, командно-штабні БТРи. Або ж віддати їх на реверс-інженерування – по суті,
розбір і збір техніки для вивчення її роботи. Такий шлях куди довший, але може дати
неочікувані переваги. Зокрема:

  • способи та методи обміну даними для систем ППО і ПРО;
  • частоти передачі керування БПЛА;
  • визначити методи шифрування;
  • порти (канали доступу) зв’язку.

Кібертрофеї невидимі, але важливі

Банальну, але важливу цікавість можуть становити куди менші трофеї – особисті смартфони
та комп’ютерна техніка військових ЗС РФ. Вони не настільки вагомі, їх вивчення не
потребує складних спеціальних умов, промислових точок, тощо. Але їх злом може дати
багато оперативної інформації, свідчень щодо військових дій власників, а, можливо, й
збережні паролі та доступи до закритих систем. В свою чергу, це досить важлива інформації
для кібервійни. Це завдання насправді доволі просте – варто лише зібрати цю техніку та
передати спеціалістам. Це відкриє можливості:

  • отримати інформацію щодо логінів та паролів;
  • російські сім-картки для отримання доступів до кодування російських операторів;
  • аналіз месенджерів, мережі контактів;
  • отримати доступ до можливого спеціального програмного забезпечення
    військовослужбовців РФ (умовно додатки для перегляду супутникових знімків,
    закриті месенджери, системи наведення артилерії тощо);

Виходячи з вищеописаного, найкращою опцією буде створення обліку якщо не всієї
трофейної техніки, то хоча б радіочастотної техніки, комп’ютерів та смартфонів.

Які країни готові долучитись до ремонту техніки та її подальшої передачі в Україну

Вже відомо, що Україна веде перемовини зі Словаччиною про ремонт пошкодженої
української техніки з її подальшим поверненням в Україну. За такою самою схемою могли б
обслуговуватись і трофеї, які підлягають ремонту. За аналогією такий алгоритм міг би
працювати з тими країнами, в яких на озброєнні є радянська техніка і які знають, як
взаємодіяти з нею – тобто, з екс-країнами Варшавського договору. Нажаль, не для всіх з них
цей механізм є діючим та можливим – в першу чергу, через суто політичні обставини. Та
сама Угорщина, яка наразі займає антиукраїнську позицію не лише в тому що стосується
майбутнього України в НАТО, але й в тому, що стосується поставок озброєння, не може
розглядатись як перемовник, з яким можна швидко досягти успіху.
З ремонтом техніки нам однозначно могла б допомогти Польща – на користь цієї опції
говорить і географічне розташування, і той факт, що для представників цієї країни радянська
техніка не є чимось новим і невідомим. На території Польщі могли б бути облаштовані самі
пункти ремонту техніки, на які могли б бути залучені українські спеціалісти. Це б вирішило
питання з безпекою підприємств та їх робітників – удари РФ по об’єктах в країні НАТО не є
чимось геть неймовірним, але ймовірність такого лобового зіткнення все ж нижча, аніж
обстріли ремонтних баз та підприємств на території України.
Майже так само могла б функціонувати співпраця з Чехією, але у цьому випадку
ускладнюється логістика – транзит через Польщу чи Словаччину для подальшого ремонту за
участі наших спеціалістів.

This image has an empty alt attribute; its file name is news1-%D0%A4%D0%BE%D1%82%D0%BE-4-1024x576.jpeg
Польський танк PT-91 Twardy, створений на базі радянського Т-72 Фото: Mróz/Defence24.pl

Майже так само могла б функціонувати співпраця з Чехією, але у цьому випадку
ускладнюється логістика – транзит через Польщу чи Словаччину для подальшого ремонту за
участі наших спеціалістів.

Що може бути продане\обміняне\передане і кому саме

Трофейна техніка може бути цікава нашим партнерам з країн ЄС і НАТО. Особливу
цікавість можуть становити системи РЛС і РЕБ, особливо для країн, де активно розвинутий
військово-промисловий комплекс. Проте варто розуміти, що ми віддаємо не просто
технічний засіб – це напрацювання РФ за досить тривалий період, доступу до котрих часто не
було.

Трофейна техніка ЗС РФ може бути передана як “подарунок” для закріплення контрактів і
договорів щодо передачі/закупівлі озброєння. Такі речі як, наприклад, захоплений ТОР-М2,
може бути дуже цікавий, але віддавати його за гроші – це не той варіант, який був би
максимально корисним для України тут і зараз, кращим був би бартер на техніку або на
контракт з постачання техніки. Є й унікальні трофеї, як гвинтокрили типу КА-52, які
значною мірою є російським продовженням радянських технологій за майже 30 років.

На додаток, багато країн просто може бути не зацікавлені у отриманні трофеїв, ще й на
додаткових умовах, крім продажу. Важливо не забувати про альтернативу – приватний
сектор виробництва зброї. По-перше, більшість ВПК партнерів приватні. По-друге, це може
спростити як можливість переговорів, так і стати куди ефективнішим каналом збуту.
Приватні компанії значно чіткіше розуміють навіщо та чи інша техніка їм потрібна. Як
фактор на укладання постачання – це чудовий аргумент з нашої сторони.

Україна може застосовувати креативний підхід – трофеї можуть бути об’єктами продажу на
аукціонах. Причому такі аукціони можуть працювати як в закритому форматі, якщо йдеться
про окремі вцілілі одиниці, які можуть представляти інтерес для тих чи інших країн-покупців
з точки зору детального вивчення технологій., так і у відкритому – якщо йдеться про розбиту
або пошкоджену техніку, або навіть її окремі фрагменти. У другому випадку може йтись про
продажі приватному покупцеві з серйозним медійним висвітленням таких аукціонів – це
буде важливим політичним та інформаційним жестом жестом: черговим нагадуванням про
те, що Росія напала на Україну, сподіваючись на бліцкриг, але отримала гідну відсіч і те, що
війна досі продовжується.

Творимо історію разом! ПІДТРИМАйТе БФ “ПОВЕРНИСЬ ЖИВИМ”

ПІДТРИМАТИ