США варто направити спецпризначенців в Україну: огляд аналітики

На Заході пишуть про перспективу направлення американських військ в Україну, досвід застосування ударних гелікоптерів та безпілотників, а також постачання Північною Кореєю боєприпасів Москві.

Полковник Армії США у відставці Браян Петіт у статті для порталу War on the Rocks висловлює думку, що США повинні направити в Україну спецпризначенців.

Солдати спецоперацій США, відомі як «зелені берети» або команда А, займають шановане місце в суспільному сприйнятті. Це часто затьмарює менш гламурну, але важливішу їхню роль як радників зі спецоперацій. Вони тихо працюють із силами партнерів, забезпечуючи необхідну підготовку та підтримку в конфліктах по всьому світу. 

У контексті боротьби України з російською агресією розгортання груп А могло б створити значну перевагу, надаючи необхідну експертизу та допомогу без ескалації конфлікту. Команди А, офіційно відомі як Оперативний загін армії США — Альфа, ідеально підходять для такого типу війни. Компактна структура, стратегічний дизайн і здатність діяти в тилу поза зонами активних бойових дій роблять їх цінними ресурсами для навчання, консультування та допомоги українським силам. 

Бездіяльність може призвести до домінування росії в регіоні

Хоча недоброзичливці можуть посилатися на ризики ескалації, поточна траєкторія свідчить про те, що бездіяльність може призвести до домінування росії в регіоні. Направлення команд A в Україну не лише заспокоїло б українське керівництво, але й означало б демонстрацію більшої рішучості США та їхніх союзників. 

Попри ризики, цей виважений підхід може змінити стратегічний ландшафт і ускладнити амбіції росії. Крім того, передбачуваний характер конфлікту в Україні та перевірені можливості команд А роблять цей варіант здійсненним і розумним. Розгортання груп А потребуватиме ретельного розгляду військових і політичних ризиків. Проте їхня здатність розширити українські можливості та надавати компетентну допомогу на основі великого досвіду може суттєво вплинути на результат конфлікту. 

Партнерство з Києвом має важливе значення для регіональної стабільності, а розгортання команд А є засобом досягнення цієї мети

Продемонструвавши рішучість, Сполучені Штати могли б таким чином перехопити стратегічну ініціативу. Хоча існує занепокоєння щодо можливості тривалого конфлікту та жертв серед американців, користь від підтримки України переважує ризики. Постійне партнерство з Києвом має важливе значення для регіональної стабільності, а розгортання команд А є практичним і ефективним засобом досягнення цієї мети. Зрештою, це було б стратегічним кроком, який кидає виклик російській агресії та підтримує демократичного союзника, який цього потребує.

Директор з питань стратегії та технологій Інституту міжнародних та стратегічних досліджень (IISS) Вільям Альберк оцінює роль російських нестратегічних ядерних ракет у питанні контролю ескалації. 

Через два роки триваючої російської агресії в Україні з’являється уявлення про ядерну доктрину росії у сфері застосування нестратегічних ядерних сил та її здатність контролювати ескалацію.

Жертви серед цивільного населення заподіюються навмисно

Росія показала високу толерантність до військових втрат, перевершуючи Сполучені Штати та їхніх союзників, що потенційно може вплинути на розрахунки «неприйнятних втрат» у прямій конфронтації. Це викликає побоювання, що рф може вдатися до ядерної зброї, щоб змусити сили НАТО капітулювати. Крім того, націлювання росією на цивільну інфраструктуру в Україні свідчить про стратегію, згідно з якою жертви серед цивільного населення заподіюються навмисно, на відміну від спроб Заходу мінімізувати супутні втрати.

Успіх України в перехопленні ракет із конвенційними боєголовками вказує на проблеми в плануванні ядерних ударів з боку росії

Пріоритетність завдання знищення військового командування та ядерних командних пунктів над захистом цивільного населення у зоні конфлікту означає готовність націлитися на цивільних у країнах НАТО у випадку війни, можливо, використовуючи ядерну зброю, щоб зламати рішучість Заходу без ескалації до повномасштабного ядерного конфлікту. Однак покладання росії на ракети із конвенційними боєголовками виявилося менш ефективним, ніж очікувалося. Про це свідчить успіх України в перехопленні цих ракет. Ця вразливість вказує на проблеми в плануванні ядерних ударів з боку росії. 

Обмеження ефективності ракет, які можуть нести як ядерну, так і конвенційну боєголовку, можуть спонукати росію переглянути ядерну доктрину, що потенційно призведе до розробки швидших систем доставки на зразок ракетних систем «Кинжал» чи «Циркон» для посилення контролю над ескалацією. Однак доки такий арсенал не буде створено, впевненість Москви в її контролі над ескалацією може залишатися невизначеною. Це дасть Заходу тимчасову відстрочку принаймні від деяких російських ядерних загроз.

Група дослідників Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS) вивчає військове співробітництво між росією та Північною Кореєю в сфері постачання боєприпасів. 

Війна в Україні все більше стає боротьбою резервів і амуніції. Дослідники вивчили сотні комерційно доступних супутникових знімків із серпня 2023 року щодо передачі великої кількості боєприпасів рф з боку Північної Кореї. 

Рух суден між північнокорейським портом Наджин та портами Дунай і Східний у росії уможливив передачу понад 2,5 мільйона боєприпасів

Рух суден продовжується між північнокорейським портом Наджин та портами Дунай і Східний у росії, разом із деякими змінами в активності з кінця грудня 2023 року. Ці рейси уможливили передачу понад 2,5 мільйона артилерійських снарядів та інших боєприпасів. Із серпня 2023 року було щонайменше 25 різних візитів до Наджина для завантаження боєприпасів із Північної Кореї для доставки до росії. Крім того, щонайменше 19 «темних суден» — з вимкненою передачею AIS для уникнення стороннього виявлення — відвідали порт Східний у рф для розвантаження контейнерів. Також активно розвивається інфраструктура на Тихорецькому та Моздоцькому складах боєприпасів і Єгорлицькому аеродромі, який переобладнали під склад для зберігання боєприпасів ближче до лінії фронту.

Хоча денуклеаризація КНДР залишається метою політики США, припинення поставок боєприпасів Північною Кореєю має стати безпосереднім пріоритетом, враховуючи їх наслідки для війни в Європі та безпеки Індійсько-Тихоокеанського регіону. Для цього слід враховувати всі інструменти, включаючи перехоплення (маршрути, які використовує росія, ускладнюють це). Хоча санкції залишаються інструментом вибору, слід також розглянути стимули для використання глибинної параної КНДР надто покладатися на будь-яку одну країну для підтримання існування свого режиму.

Військові аналітики з питань Азії Лайл Голдстін і Нейтан Вехтер для RAND Corporation пишуть про те, що Китай вивчає досвід застосування бойових гелікоптерів в Україні. 

Наприкінці 2023 року, в умовах патової ситуації, військові стратеги розглядали потенційні прориви завдяки посиленню авіації у 2024 році. Увагу було привернуто до розгортання українських винищувачів F-16 і збиття українськими військами російського літака А-50. 

Китайські аналітики уважно спостерігали за операціями російських ударних вертольотів в Україні, вважаючи їх ключовими для перебігу майбутніх війн, зокрема на Тайвані. Ка-52 «Алігатор», передовий ударний вертоліт рф, привернув особливу увагу через чутки, що його планує придбати Народно-визвольна армія Китаю для використання в десантних операціях. Попри початкові невдачі, Ка-52 продемонстрував чудові бойові результати під час літнього контрнаступу України, отримавши прізвисько «Гриф Путіна» за ефективність у знищенні української бронетехніки. Зміни в тактиці, такі як застосування швидких ударів і використання слабких місць в українській ППО, сприяли цьому повороту. Маскування на місцевості та нічні операції підвищили ефективність гелікоптерів, завдяки вдосконаленим датчикам і боєприпасам, що розширили їхній радіус дії та смертоносність. 

Російський військовий прогрес у радіоелектронній боротьбі (РЕБ) також підвищив живучість ударних гелікоптерів, що показало успішне ухилення від українських зенітних ракет. Тактику застосування РЕБ можуть передати Китаю, що викликає занепокоєння щодо захисту Тайваню від авіації НВАК. Тайвань нещодавно отримав партію зенітних ракетних комплексів Stinger, але китайські стратеги прагнуть знайти слабкі місця у його системі ППО у випадку конфлікту, наголошуючи на важливості у майбутніх війнах авіації — як літаків, так і гвинтокрилів.

Старший аналітик Центру нової американської стратегії Стейсі Петтіджон вважає, що дрони трансформували поле бою в Україні, але зробили це еволюційно. 

У статті подано комплексний аналіз ролі безпілотників у триваючому конфлікті в Україні та зроблено висновок, що хоча безпілотники значно вплинули на тактичний рівень ведення війни, вони не спричинили фундаментальної революції у військовій справі. Ось кілька ключових моментів, висвітлених у статті:

• Еволюція, а не революція. Використання безпілотників справді змінило поле бою в Україні, забезпечивши недорогі можливості в масштабі, який раніше був недоступним. Однак загальний вплив дронів був більше еволюційним, ніж революційним.
• Тактичний вплив. Безпілотники ускладнили концентрацію сил, досягнення несподіванки та проведення наступальних операцій. Вони також забезпечили більшу прийнятність ризику завдяки своїй доступності та відносній дешевизні.
• Роль артилерії. Безпілотні літальні апарати, особливо в поєднанні з артилерією, пришвидшили терміни наведення на ціль і забезпечили оперативний і точний наземний вогонь. Безпілотні літальні апарати діють як спостерігачі, виявляючи цілі та допомагаючи коригувати вогонь, підвищуючи таким чином ефективність артилерії.

• Безпілотники-камікадзе. Розвиток безпілотних літальних апаратів-камікадзе, особливо саморобних FPV, забезпечив можливість нанесення точних ударів, особливо в парі з розвідувальними дронами та артилерією. Однак вони мають обмеження порівняно з традиційною артилерією щодо вогневої потужності та дальності.
• Автономність. Хоча ведуться дискусії щодо автономних дронів, більшістю коптерів у конфлікті управляють дистанційно, і саме людина керує їхніми діями. Існують обмежені форми автономії, але повністю автономні дрони широко не розповсюджені.
• Майбутні перспективи. В той час як повністю автономні дрони можуть забезпечити тактичні переваги в майбутньому, їх поточне використання в Україні є радше еволюцією, ніж революцією у військовій справі.

Підсумовуючи, можна сказати, що безпілотники суттєво вплинули на ведення бойових дій, зокрема на тактичному рівні, але принципово не змінили характер війни та не визначили її результат. Бойові дії в Україні служать прикладом для еволюції ролі безпілотників у сучасній війні.

Науковці Ханна Нотте і Майкл Кіммедж у статті для порталу War on the Rocks розмірковують про те, як глобально стримувати росію. 

Автори детально розглядають зовнішньополітичний підхід рф, виокремлюючи його чотири ключові елементи: самозбереження, конфронтацію, фрагментацію та інтеграцію. Кожен елемент представляє стратегічний аспект зусиль росії утвердити свій глобальний вплив і кинути виклик Заходу, зокрема, прикладом цього є її вторгнення в Україну.

Самозбереження. Росія стратегічно маневрує, щоб захистити свої економічні та військові інтереси в умовах західних санкцій та ізоляції. Використовуючи наявні відносини з незахідними партнерами, такими як Китай, Іран і Північна Корея, Москва диверсифікувала свої економічні зв’язки і забезпечила альтернативні джерела зброї та ресурсів. Крім того, економічне відокремлення росії від Заходу, прикладом якого є її прагнення до дедоларизації, підкреслює рух до автономії та стійкості перед обличчям зовнішнього тиску.

Конфронтація. Науковці підкреслюють відмову рф від мирного співіснування у її відносинах із Заходом, сигналізуючи про зрушення до більш конфронтаційної позиції. Призупинивши участь у ключових угодах про контроль над озброєннями та відкинувши дипломатичні спроби, Москва дала сигнал про те, що надає пріоритет конфлікту в Україні над співпрацею із західними державами. Цей категоричний підхід відображає сприйняття росією стану війни із Заходом і її рішучість відстоювати свої інтереси без компромісів.

Фрагментація. Російська стратегія фрагментації має на меті підірвати очолювані Заходом міжнародні інституції та норми, одночасно використовуючи глобальне невдоволення західною гегемонією. За допомогою тактики підриву і саботажу на багатосторонніх форумах і наративів про західне лицемірство росія прагне підірвати легітимність існуючого міжнародного порядку та просувати альтернативні наративи, які відповідають її інтересам. Крім того, прагнення рф до дедоларизації та підтримка антизахідних альянсів, таких як БРІКС (входять Бразилія, росія, Індія, Китай, Південна Африка, Єгипет, Іран, Саудівська Аравія, ОАЕ та Ефіопія, — ред.), ще більше сприяють спробам фрагментації.

Інтеграція. Інтеграційні зусилля росії зосереджені на сприянні альянсам і партнерствам поза межами західної сфери. Захищаючи БРІКС і Шанхайську організацію співробітництва, росія прагне посилити свій вплив у так званій «глобальній більшості» та врівноважити домінування Заходу. Крім того, участь рф у регіональних конфліктах і альянсах, таких як регіон Сахель і Організація Договору про колективну безпеку, відображає її стратегію розширення геополітичного сліду та використання регіональної динаміки на свою користь.

У відповідь на глобальні амбіції росії автори виступають за багатосторонню стратегію її стримування Сполученими Штатами та їхніми союзниками. Ця стратегія передбачає комплексний підхід, який включає аналіз глобальної зовнішньої політики рф, вибіркове протистояння зловмисним діям, визначення позитивного глобального охоплення та підтримку України для перешкоджання цілям Москви у європейській війні. Усвідомлюючи масштаб виклику, який створює наполегливість росії, і координуючи узгоджену відповідь, західні країни можуть ефективно протидіяти російському експансіонізму та зберегти існуючий міжнародний порядок.