Україні варто готуватися до важкої зими: огляд аналітики

Західні військові аналітики пишуть про перспективи бойових дій взимку, постачання КНДР боєприпасів для росії, важливість лісів та дикої природи для успішних оборонних дій, а також російсько-українську інформаційну війну.

Старший науковий співробітник Королівського Об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) Джек Вотлінг вважає, що Україні варто готуватись до важкої зими. 

Воєнна ситуація в Запорізькій областів зайшла в глухий кут, жодна зі сторін не досягла прориву в наступальних операціях. У ЗСУ все ще є варіанти створювати проблеми для російських позицій, але прорив у бік Токмака малоймовірний. Як російські, так і українські сили зазнали значного виснаження. Особливо це помітно серед досвідчених молодших офіцерів і сержантського складу. Це обмежує їхню здатність проводити широкомасштабні операції. Можливості навчання теж обмежені через те, що війська перебувають на передовій.

Росіяни нарощують виробництво боєприпасів та їх отримання з різних джерел

Відсутність загрози наступальних дій з боку ЗСУ взимку 2022-2023 років дозволила ворогові зміцнити рубежі оборони, що ускладнило наступальні дії українським військовим. Збереження тиску на російські сили під час відновлення їхніх підрозділів створює складний баланс для України. Перевага ЗСУ у вогневому ураженні слабшає через дефіцит боєприпасів, виснаження запасів НАТО та низькі темпи виробництва. Росіяни, навпаки, нарощують виробництво боєприпасів та їх отримання з різних джерел. Протиповітряна оборона залишається викликом, а потенційні удари ворога по критичній інфраструктурі України становлять стратегічну загрозу. На можливість перехоплення ракет впливають обмежені запаси ракет-перехоплювачів.

Незважаючи на ці виклики, Україна може спричинити погіршення позицій російських військ на півдні. Дистанційне ураження ворожих систем ППО може порушити російські логістичні шляхи й полегшити ураження інших цілей. Розширення фронту та націлювання на вразливі місця можуть максимізувати втрати російської армії протягом зими. Продовження активності в Чорному морі сприяє обмеженню свободи маневру російського Чорноморського флоту та створює умови для ізоляції Криму в 2024 році. 

Однак досягнення цих цілей залежить від здатності України відновити свої сили, причому відповідальність за планування все більше лягає на Європу. Загалом ситуація для України залишається складною, враховуючи як військові, так і стратегічні міркування. Київ та його міжнародні партнери уже сьогодні повинні працювати над створенням умов для майбутніх успішних кампаній.

Експерти RUSI також проаналізували постачання боєприпасів росії з боку Північної Кореї прихованим маршрутом. 

Одразу після візиту російського міністра оборони Шойгу до Пхеньяна почалося постачання вантажів із корейського порту Раджин на російську військову базу Дунай на Далекому Сході. Цей порт використовували раніше радянські субмарини. 

Якщо раніше боєприпаси надавав росії лише Іран, то сьогодні ця ситуація змінюється. Як видно із супутникових знімків, Північна Корея постачає росії сотні контейнерів різноманітного озброєння. Боєприпаси розвантажують на Далекому Сході і потім доправляють до Тіхорєцка у Краснодарському краї, про що свідчить значне розширення військових складів у цьому місті. Із КНДР зброю перевозять двома контейнеровозами — «Марія» та «Ангара», а також судном «Леді Р». Ці кораблі мають складну реєстрацію, але загалом належать до російської мережі транспортування і перебувають під санкціями Заходу. 

Пхеньян може просити у росіян ракетні та інші передові технології в обмін на допомогу з озброєнням

Оскільки Північна Корея роками готувалася до війни з Південною Кореєю і накопичила багато зброї, то може передавати росії великі обсяги боєприпасів, що матиме значний вплив на війну в Україні. Росіяни зможуть побороти снарядний голод для відбиття поточного українського контрнаступу. Партнери України у відповідь повинні передавати їй більше озброєнь і боєприпасів. Але вплив відчуватиметься і далеко за межами України. Постачання зброї росії наповнить бюджет КНДР, яка використовуватиме додаткове фінансування для розвитку ядерної та ракетної програм. Пхеньян також може просити у росіян ракетні та інші передові технології в обмін на допомогу з озброєнням. У свою чергу, це викличе занепокоєння в Токіо та Сеулі, які повинні будуть посилити співпрацю для зменшення загрози від Пхеньяну, а також надавати активнішу допомогу Україні. Постачання корейської зброї росії ще раз підкреслює загрозу для міжнародного порядку, що йде від КНДР. Цього разу вона відчувається у війні на європейському континенті, яка вже забрала десятки тисяч життів і коштувала десятки мільярдів доларів.

Юрист у сфері захисту навколишнього середовища Браян Шмідт пише для RUSI про оборонне відновлення дикої природи як сферу, де перетинаються інтереси військових і екологів. 

Військові стратеги часто зосереджуються на важливості місцевості у війні, але іноді ігнорують той факт, що держави, які обороняються, можуть змінити місцевість на свою користь. Цього можна досягти шляхом відновлення дикої природи, зокрема насадженням дерев вздовж доріг та інших стратегічних місць. Ці лісисті території для захисників можуть слугувати засідками, стримуючи загарбників. Це не тільки підвищує безпеку, а й приносить користь навколишньому середовищу, пропонуючи такі переваги, як зменшення повеней, забруднення, покращене запилення квітів, поглинання викидів вуглецю та покращене середовище існування дикої природи. Останні приклади такої тактики спостерігалися в Україні, коли захисники використовували лісисті придорожні смуги, щоб влаштувати засідки на російські танки під час вторгнення 2022 року. Відновлення дикої природи може бути особливо корисним для регіонів, де немає природного лісового покриву. Цей підхід також може поширюватися на невеликі річки, струмки, міське середовище (через зелені дахи) і водно-болотні угіддя, пропонуючи тактичні переваги захисникам і додаткові екологічні вигоди. Хоча цей підхід не вирішує всіх проблем, таких як економічні витрати та можливість артилерії знищити деревний покрив, захисне відновлення дикої природи є проактивною стратегією для покращення безпеки з одночасним узгодженням з екологічними проблемами.

Держави, які обороняються, можуть змінити місцевість на свою користь

Країни, які стикаються з потенційним військовим вторгненням, особливо ті, що межують із потенційними агресорами, такими як росія, повинні розглядати оборонне відновлення дикої природи як стратегічний варіант. Зразком для такого підходу можуть бути західні військові бази. Одночасно захищаючи навколишнє середовище та зміцнюючи захист, відродження дикої природи може бути проактивною та багатогранною стратегією військового планування.

Аналітики RAND Corporation вивчають перебіг інформаційної війни між Україною і росією. 

Дослідження переконань в українському та російському суспільствах свідчать про те, що популярна думка, яка стверджує, що росія програла інформаційну війну, а Україна перемогла, занадто спрощує проблему. Динаміка, що лежить в основі переконання, різноманітна і залежить від контексту. Таким чином, відповідь на запитання про те, чи були українські інформаційні кампанії переконливішими за російські також містить нюанси: це залежить від цільової аудиторії та ширшого контексту, у який вони були занурені. 

Росія та Україна дотримуються різних підходів до своїх відповідних кампаній впливу. Загалом українські лідери були більш помітними, часто контактуючи з цільовою аудиторією, використовуючи всі доступні інструменти — від соціальних медіа до радіо, і покладаючись на неформальне та розмовне спілкування. Російські чиновники були стриманішими. Державне телебачення було центральним каналом для кампаній впливу на російське суспільство, особливо спрямованих на російську громадськість і військових. 

Кампанії впливу як в Україні, так і в росії не досягли успіху в завданні подолати глибоко вкорінені переконання аудиторії противника, яка, за дослідженнями, є стійкою та часто несприйнятливою до нової інформації, що суперечить їхнім базовим переконанням. На початку війни російські лідери принципово неправильно розуміли свою українську аудиторію. Глибоко вкорінене негативне сприйняття Кремля українською громадськістю стало перепоною для сприйняття російських послань. З українських кампаній, націлених на російську аудиторію, повідомлення, спрямовані на певні маргіналізовані групи, можливо, були найпереконливішими. Тим не менш, ця аудиторія, ймовірно, не мала волі змінити свою поведінку. Велика частина російської громадськості вже давно занурена в уявлення Кремля про події. Існуючі переконання суспільств важко подолати обом сторонам.