«Коли б’ємо по росіянах, залишаємо одного живим»: командир екіпажу FPV про полювання на ворога

Безпілотники-камікадзе — відносно нова зброя в українському війську. Попри це вони вже показали свою ефективність на полі бою — зокрема й на Запорізькому напрямку, де за допомогою FPV вдається стримувати штурми противника. Журналістка «Повернись живим» поговорила із командиром екіпажу FPV 82-ї окремої десантно-штурмової бригади «Директором» про шлях від аеророзвідки до ударних БПЛА і про те, чому його підрозділ — один із найефективніших у країні. 

БПЛА — всьому голова

— Вранці 24 лютого мене розбудив дзвінок знайомого з мого рідного міста на Херсонщині. Він тремтячим голосом сказав, що падають бомби. Я спросоння подумав, що він п’яний і несе маячню. Але через п’ять хвилин подзвонила мама і все підтвердила. 

У новинах закликали брати зброю до рук і оборонятися. Без вагань зібрав речі і пішов до ТЦК. Там була така черга з охочих, що ні першого, ні другого дня я не оформився. 26 лютого нарешті поїхав до розподільчого пункту. Там направили до 61-ї окремої механізованої Степової бригади. Вже на службі взяв позивний «Директор» — до війська я був директором магазину. 

Потрапив до комендантського взводу — по суті, в охорону командира бригади. Але я ж прийшов воювати, тому зі ще двома товаришами об’єдналися, пройшли навчання та перевелися до бойового батальйону. Відтоді займалися аеророзвідкою та скидами боєприпасів із дронів.

Згодом бригаду кинули на Херсонський напрямок. Мене це повністю влаштовувало, адже це мій рідний край. Там стався перший бойовий вихід. Доти нас постійно тримали при штабі, а тут виїхали в посадку. Певно, в цей момент я усвідомив, що для мене починається справжня війна. На позиціях просто так не походиш. Треба дивитися під ноги, прислухатися до звуків навколо, аналізувати, що і куди летить і при цьому виконувати бойове завдання. Попри обстріл потрібно злетіти і навести нашу артилерію. 

Першого ж дня під час другого вильоту я втратив DJI Matrice 30. Дрон потрапив під дію РЕБ, перевернувся і впав. На той момент це був один із найдорожчих наших бортів і єдиний такий у бригаді. Вислухав тоді, звісно, від комбрига багато «пестливих» слів. Нам просто треба був час, щоб навчитися виконувати роботу за будь-яких обставин. Взяли інші борти і відпрацювали дуже добре — спочатку три дні на розвідку, потім на скиди боєприпасів.  

Звичайними скидами з Мавіків нам вдалося прибрати з поля бою близько 30 осіб

На той час ми кидали звичайні воги (осколковий боєприпас, що поєднує в гільзі гранату та метальний заряд, — ред.). Ми з побратимом літали двома бортами і скидали майже одночасно. Це було весело і ефективно, відчувався адреналін і трохи тряслися руки спочатку. Не можу сказати, що найперші скиди були вдалими. Але з часом ми стали спускатися дронами нижче, бо зник страх втратити борт. Цей ризик себе виправдовував: звичайними скидами з Мавіків нам вдалося прибрати з поля бою близько 30 осіб.

Далі по службі переїхали до Соледару. Там було важко, але наш екіпаж вийшов звідти без втрат. Після цього нам запропонували долучитися до новоствореної 82-ої бригади десантно-штурмових військ. Сказали, що формуватиметься РУБАК — рота ударних безпілотних авіаційних комплексів. Ми з побратимами одноголосно ухвалили рішення — йдемо. Після переведення пройшли навчання на FPV.

Wild Division

На початку мало хто вірив у FPV. Сьогодні ці дрони на слуху й популярні, бо показали свою ефективність. Демонструємо результат, відео влучення: ось наш дрон, ось він знищує ворога. А тоді нам доводилося переконувати всіх навколо, що можемо працювати і бути корисними. Наприклад, одним бортом попадемо в бліндаж, на який артилерія використає п’ять снарядів. 

На нашому напрямку FPV — один із тих бойових засобів, які тримають лінію оборони. Ми не допускаємо проривів: тільки починається штурм — вилітаємо і через кілька годин штурмовики у ворога закінчилися, штурм захлинувся.

Але є й мінус — ми протягом останніх місяців так дістали противника, що він заховав техніку. Нам тепер нудно. Системи радіоелектронної боротьби — також проблема, але ми навчилися її обходити. Не буду розкривати секретів, проте справляємося.

За лютий ліквідували 89 окупантів, пошкодили і знищили 73 одиниць техніки й озброєння, уразили чотири склади боєприпасів

Наш підрозділ Wild Division один із найкращих серед тих, хто працює з FPV. За лютий ми ліквідували 89 окупантів, ще 32 “вивели з ладу”, пошкодили і знищили 73 одиниць техніки й озброєння, уразили чотири склади боєприпасів. Пишаюся кожним результатом. Неважливо, чи мій екіпаж відпрацює, чи другий наш. Ми ділимось результатами, обговорюємо перемоги і поразки, радіємо один за одного.

Все, що знаємо і вміємо, ми досягли з самого нуля власними зусиллями. Пробували, помилялися, навчалися і вивели для себе власну стратегію та тактику. Всіма набутими знаннями ділимося з колегами із інших бригад. Один підрозділ не виграє війну, яким би ефективним не був. В наших інтересах розширюватися і масштабуватися.

Зараз ми набираємо нових людей — зокрема й тих, хто тільки вступає на службу. У бригаді триває рекрутингова компанія, відбирають тих, у кого є бажання і навички пілотування або інженерні вміння. Ми надаємо гарантійний лист, з яким людина йде до ТЦК — це запорука того, що кандидат потрапить саме до нас. Центр комплектування відправить на базове навчання, після якого людина пройде ще й фахові курси.

Полювання

Спочатку збирали FPV-дрони фактично з нуля своїми руками. Плати, детонатори, скиди — все паялося на місці. Було важко. Ми приїжджали з бойового виходу і не мали часу елементарно відпочити, бо треба паяти дрони на наступну зміну.

Зараз є хлопці на стороні, які взяли на себе частину цієї роботи. Нам приходять майже готові FPV, лишаються дрібниці. Але ці дрони, звісно, приходять не в бойовому стані. Тобто ще треба накрутити певні проводки, поставити детонатор. На підготовку одного борта йде близько 15-20 хвилин. 

Одному екіпажу потрібно 25 FPV-дронів на день

Один такий дрон коштує до 350 доларів. На день для одного екіпажу нам потрібно десь 25 штук. Хоча бувало таке, що 30–35 використовували за зміну.

Ми можемо літати на відстань понад 20 кілометрів. Зазвичай на такій дистанції цікавіше працювати — там є танки чи ППО. Ми, як мисливці — нам цікаві такі трофеї.

Коли ж великих цілей не знаходиться, бомбимо машини. Придивилися дорогу, де у противника пролягає логістичний маршрут. Бачимо автомобілі із зетками чи певним чином розфарбовані. Ми їх закошмарили, і вони стали їздити там рідше. Тоді ми приробили ніжки до дрона, полетіли туди, сіли на спалену раніше машину, заглушили двигуни і причаїлися. Минає час, і от бачимо — їде автівка. Ми піднімаємо дрон, водій бачить, вибігає з авто і ломанувся полем стрімголов. Ми за ним. Ганяли його, бо хотіли, щоб він нас привів до якоїсь більш ласої цілі. Але він тільки бігав колами, тому ми спалили його машину. Отак знайшли собі ціль.

Щоб на таких полюваннях не потрапити на цивільних, ми розробили схему. Якщо помічаємо зовні не схожу на військову машину, спускаємо дрон перед лобовим склом і змушуємо зупинитися, вийти з машини. Якщо це люди у цивільному одязі, ми їх не чіпатимемо. Чи можуть це бути переодягнені військові? Так. Але це точно не масова історія. 

Коли б’ємо по групі росіян, іноді можемо залишити в живих одного, щоб він розповів іншим про свій досвід. Ми часто чуємо в перехопленнях, як вони відмовляються виконувати бойові задачі, тому що жодна з попередніх штурмових груп не повертається. Наприклад, формують групу, щоб заходити ввечері штурмувати наші позиції, а через годину скаржаться на те, що солдати відмовляються і штурм скасовується.

Нас вбивають, ми — знищуємо

Багато кому здається, що оператори БПЛА сидять десь далеко від лінії фронту і до них нічого не долітає. Але це не так. Наші позиції розташовані за кілька кілометрів від росіян, ми також несемо втрати.

Нещодавно загинув мій близький друг. Один артилерійський обстріл забрав його життя. Ми подружилися майже з самого початку повномасштабної війни. Разом вчилися керувати дронами, потім організовували курси, створили свій екіпаж, придумали для нього назву Wild Division. 

Пообіцяв на похороні друга, що помщуся, знищивши сотню орків

Я доволі холоднокровна людина, мене важко пройняти якоюсь сльозливою історією. Прекрасно розумію, що це війна і без втрат не обійтися. Але коли загинув друг, моє серце розлетілося на дрібні шматочки. Пообіцяв на його похороні, що помщуся, знищивши сотню орків. Відтоді минув місяць. До сотні нашому взводу не вистачає близько десяти підтверджених цілей.

Офіційний результат нашої роботи можна множити щонайменше на два. Але ми записуємо тільки підтверджені цілі — те, що чітко зафіксувала на камеру аеророзвідка. Навіть якщо нас навели на бліндаж, в якому було, умовно, двоє росіян, ми не запишемо їх у свою статистику, поки не побачимо тіла.

Наші позиції розташовані ближче до ворога, ніж у розвідувальних БПЛА. Але тут весело і загалом класно. Часом думаю, що коли ми повернемося додому з перемогою, нам усім доведеться лікуватися. Чи нормально так радіти, коли ліквідовуємо ворога? З іншого боку, я не сприймаю це як убивство: ми ліквідовуємо тих, хто прийшов забрати наше.

Заради сім’ї

Не знаю жодної людини тут, яка б не боялася смерті. Неможливо звикнути до думки, що ти щодня можеш загинути. Можна спробувати переконати себе, що не боїшся, але всередині все одно є страх. 

Кілька місяців тому за лічені метри від мене впала керована авіабомба. Я встиг стрибнути у рів поруч, це мене врятувало. Мене засипало землею, довелося відкопуватися. Пощастило, що не втратив свідомість. У лікарні констатували контузію. Довго боліла голова, погіршився слух, але могло бути гірше.

Всі ми сюди прийшли з єдиної причини: захищати сім’ю, країну, бороти ворога, який це хоче у нас відібрати. Хочемо дожити до перемоги, видихнути і сказати собі: «Я доклав до цього максимум зусиль».

Моя дівчина зараз вагітна, і я безмежно щасливий. Хочу, щоб наша дитина не знала війни. А ще мрію про звільнення окупованих територій і мого дому. 

Наприкінці 2023 року екіпажі FPV 82-ої окремої десантно-штурмової бригади отримали від «Повернись живим» 200 дронів-камікадзе з кумулятивними та осколково-фугасними боєприпасами за проєктом Операція «Єдність». Ще 2000 FPV-дронів Фонд передав бригаді у березні цьогоріч завдяки внеску компанії «Укрнафта».