«В умовах війни ми не можемо навчати людей роками. «Вишкіл капітанів» — це про тут і зараз, але якісно»

112 військовослужбовців 23 вересня завершили п’ятий набір «Вишколу капітанів» Сил територіальної оборони ЗСУ. 

Цей курс розробили на основі стандартів армій країн НАТО і з урахуванням досвіду російсько-української війни. Проєкт стартував наприкінці минулого року. Відтоді за його програмою підготували 468 командирів рот, взводів і офіцерів штабів батальйонів. Зокрема, 29 представників Національної гвардії, вісім — Десантно-штурмових військ, решта — офіцери Сил ТрО.

Командування Сил територіальної оборони ЗСУ втілює навчальний курс спільно з «Повернись живим», за підтримки ІТ-компанії Genesis, мультипродуктової IT-компанії SKELAR, а також Headway, аppflame, AMO та Universe.

«На початку повномасштабного вторгнення ми стикнулися з тим, що командири, яких призначили на посади в Сили ТрО, не були професійними кадровими військовими, мали переважно цивільний бекграунд. Потрібно було максимально швидко підготувати лідерів, які можуть якісно планувати бойові операції. Так виникла ідея «Вишколу капітанів», — розповідає операційна директорка курсу Тетяна на позивний «Феміда». — Для реалізації нам не вистачало ресурсів. Вдячні «Повернись живим», що швидко відгукнулися й допомогли».

Курс «Вишколу» триває вісім тижнів. Передбачає вивчення теорії військової справи, лідерства, керування підрозділом, процедури планування бою та аналізу проведених дій.

Із  кожним випуском програму оновлюють, здебільшого на основі побажань слухачів.

Лекцій у «Вишколі» немає. Слухачі до заняття отримують матеріали, які треба вивчити, а на уроках ведуть дискусії.

Один із принципів курсу — рівний навчає рівного. Інструктори — колишні командири рот із бойовим досвідом, які пройшли навчання у Великій Британії і викладають матеріал для діючих командирів.

За кожним інструктором закріплена окрема група. Вони викладають однаковий обсяг інформації, але по-різному. Тому люди з одного підрозділу, які навчаються в різних групах, після повернення у свої частини, отримують більше досвіду.

У кожній групі обов’язково є представники чотирьох регіональних управлінь та різних рівнів, але немає офіцерів з прямим підпорядкуванням. Наприклад, командир взводу і його керівник не навчаються разом. Це дозволяє слухачам відверто висловлювати свою думку. Кожна група сформована так, що в ній навчаються як офіцери з бойовим досвідом, так і без нього. 

«Ми формуємо спільноту випускників. Інструктори підтримують з ними зв’язок, діляться новою інформацією. Робимо опитування, як змінилося їхнє життя після «Вишколу», що застосовували на практиці, а що — ні. Деякі слухачі вже стали командирами батальйонів», — каже Тетяна.

«Вишкіл капітанів» — один із найефективніших і найсинергетичніших навчальних проєктів Фонду, — говорить директор «Повернись живим» Тарас Чмут. — Курс, започаткований Командуванням Сил територіальної оборони ЗСУ разом з нами за підтримки бізнесу, — це унікальне поєднання необхідних знань і навичок для командирів рот і офіцерів бойового управління батальйонів із передовими західними практиками. Усі, хто дотичний до «Вишколу», високо оцінюють програму курсу і викладачів. Їм вдалося поєднати те, що потрібно для війни, з базисом, який має знати командир, відкинувши радянські рудименти, зайве або вторинне. Проєкт дає максимальний ефект з точки зору вкладених коштів і отриманого результату. В умовах війни ми не можемо дозволити собі готувати людей місяцями або роками. Програма «Вишколу капітанів» — це про тут і зараз, але якісно».

Молодший лейтенант, командир стрілецької роти 112-ї бригади Сил тероборони ЗСУ Геннадій Левітас прийшов на «Вишкіл капітанів», бо відчував, що має прогалини у військовій науці:

—  До повномасштабного вторгнення я не мав військового досвіду. Займався бізнесом, викладав піар у туризмі та іміджелогію в Київському університеті туризму, економіки і права. До лав Тероборони пішов добровольцем у грудні 2021 року. Мене загітував сусід. Зараз він командир в іншому батальйоні. Ми зібрали групу з близько сорока людей, тренувалися. Розуміли, що краще підготуватися до війни, ніж потім бігати і кричати «рятуйте».

24 лютого одразу включилися в роботу. Мали екіпірування, розгорнутий зв’язок і разом вступили в батальйон. Я виконував обов’язки головного сержанта роти. Ми були задіяні у стабілізаційних діях у Києві. Ситуація змінювалася щогодини, намагалися не відставати.

Перший бойовий досвід здобув торік у травні на Харківщині. Наша рота тримала оборону в майже безлюдному населеному пункті. Ворог був на відстані близько чотирьох кілометрів від нас. Ми стримували його наступ. Мали перехопити і знищити колони окупантів, якщо вони рухатимуться в наш бік. Там отримали бойове хрещення. До того ніколи не чули, як поруч вибухає мінометний або 152-міліметровий снаряд. На позиції були понад три місяці. 

Цю весну наша рота провела на околицях Бахмута. Тоді я і став командиром роти. Пізніше доєдналися до батальйону біля Іванівського. Ворог намагався перерізати дорогу, що сполучала наші Сили оборони з містом.

Ми повинні воювати головою, а не солдат на солдата чи танк на танк

Після «Вишколу» я зрозумів, що не варто недооцінювати власний цивільний досвід, бо він цінний і для армії. Сили територіальної оборони класні у плані інтелектуальної складової. Зібралися люди, які в цивільному житті були успішними у своїх професіях. Вони за покликом серця стали на захист країни в перші години вторгнення і їхні досвід та знання дуже корисні. Є фахівці з IT, логістики, чиї таланти знадобилися в армії. Ми повинні воювати головою, а не солдат на солдата чи танк на танк. У ворога ресурс значно більший, тому маємо віддалено завдавати максимальних втрат окупантам і берегти особовий склад. Наприклад, зараз у підрозділі працюємо над розвитком ударних дронів. Закупили обладнання завдяки підтримці нашої громади.

Після навчання я став упевненіший у своїх знаннях та діях. Цінно було обмінятися досвідом із командирами інших підрозділів. Деякі процеси в моїй роті виявилися унікальними і цікавими для інших. Війна різна за географією, часом, характером. Рік тому, та навіть учора, вона була зовсім інша, ніж сьогодні. Тому обмін досвідом готує до реальних подій.

Підполковник, командир батальйону 101-ї бригади Сил територіальної оборони ЗСУ Олександр Жарський уперше у військо прийшов 1985 року. Його спеціалізація — штурман тактичної авіації. Із Збройних сил звільнився 1998-го у званні майора. Отримав педагогічну освіту, викладав іспанську і англійську у приватних мовних школах, Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка і Мукачівському військовому ліцеї. Вдруге до лав ЗСУ Олександр офіційно вступив 21 лютого 2022 року. Вирішив пройти «Вишкіл капітанів», бо потребував іншої підготовки, адже ніколи не служив у піхоті:

— Перед повномасштабним вторгненням я прийшов до війська на управлінську посаду в розвідувальний підрозділ у структурі ТрО. В авіацію повернутися хотів би, але мав 20-річну перерву, враховуючи технологічність процесу, це не робить мене професіоналом.

В авіації офіцер — індивідуальний боєць. Відповідає за себе і кількох людей одного з ним рівня підготовки, звання. Зазвичай, керувати не потрібно, лише приймати рішення і діяти злагоджено. А в піхоті більше менеджменту. Треба керувати великою кількістю людей, і не всі мають фахову підготовку. Коли формувалася Тероборона, 99% її складу уявлення не мали про службу в армії.

Коли формувалася Тероборона, 99% її складу уявлення не мали про службу в армії

Торік у травні після реабілітації потрапив у резервний батальйон, а звідти у серпні — у батальйон, який маю честь очолювати зараз. Спершу був заступником командира, відповідав за бойову підготовку. На той час підрозділ був на відновленні після виконання завдань у районі Ізюма. 

Перший бій разом ми мали у напрямку Попасної біля Комишувахи. Тоді вперше на цій війні з’явилися «вагнери». Було важко. Ворог мав перевагу в артилерії. Окупанти не просто домінували, а знищували все, що перед ними стояло. 

Після відновлення ми на пару тижнів потрапили на Донецький напрямок. Потім брали участь у Харківському наступі. Протягом тижня стрімко просувалися. Видавили залишки окупантів на дев’ять кілометрів від кордону в сіру зону і за місяць взяли під контроль решту території. Стояли на кордоні до грудня, поки нас не відвели в другу лінію. Через два тижні взяли участь у Бахмутській операції. Виконували завдання у складі зведеної тактичної групи «Адам» у районі Кліщіївки. Зараз стоїмо на північно-східному кордоні.

Командиром батальйону я став взимку. Найбільший мій страх — підвести своїх людей. На цьому все базується. 

«Вишкіл капітанів» — це корисно й потрібно. Може, звучить дико, але війна — це щось на зразок виробництва. Є технологічна карта, міри безпеки, норми, які підвищують твою ефективність. Я тут, щоб ознайомитися з технологією війни.

Інструктори якісно підходять до роботи. Дивляться, що ми робимо, що в нас виходить, а що треба змінити. На «Вишколі» тренують, в якому напрямку має мислити людина. Програма включає Troop Leading Procedure — процедури планування бою і Military Decision Making Process процес — процес ухвалення військового рішення.

Курс відсікає другорядне і концентрує на головному

Курс відсікає другорядне і концентрує на головному. Я вже відправляв людей зі свого батальйону на навчання і ще планую. Треба щоб ми розмовляли з ними однією мовою, а не на пальцях показувати їм значення того чи іншого елементу. Після навчання мені буде легше говорити як з підлеглими, так і з ланкою вище, де є багато офіцерів із профільною освітою.

«Слухачі та Командування Сил тероборони задоволені результатом, який дає «Вишкіл капітанів». Тому маємо на меті розширювати й масштабувати курс», — каже координатор виконавчого офісу «Повернись живим», керівник проєкту Максим Зінчук.

Підтримати «Вишкіл капітанів» можна за посиланням: cutt.ly/V3VY5YP  або ж переказавши донат на окремий рахунок Фонду: UA12322669000002600530290596