Чи готова росія до ескалації у випадку поразки: огляд аналітики

Західні воєнні аналітики оцінюють ризики ескалації війни в Україні, описують проблеми експлуатації окупованої Запорізької атомної електростанції, вплив війни на російський експорт зброї та український експорт аграрної продукції.

Група наукових співробітників RAND Corporation аналізує ризики ескалації у війні. Російське вторгнення в Україну з лютого 2022 року принесло значні втрати обом арміям. Тим не менше, сторони утримувалась від певних ескалаційних кроків. Путін не завдав прямого удару по території країн Північноатлантичного альянсу у відповідь на їх підтримку України і не віддав наказів на застосування ядерної зброї. 

Міркування про ескалацію з боку росії були центральним елементом обговорення у США та країнах НАТО до початку повномасштабної війни. І події останніх років значною мірою показали, що цей аналіз був неправильним і базувався на припущенні, що Путін буде набагато рішучішим. Щоправда, те що росія не вдалась до катастрофічної ескалації зараз, не означає, що цього не станеться в майбутньому, якщо перед її військами стоятиме перспектива невідворотної поразки.

Ключовою проблемою в західній аналітиці було нерозуміння того, як у росії насправді приймають стратегічні рішення і наскільки вона готова до прямої конфронтації з НАТО. Виявилося, рф боїться конфлікту із Заходом, а тому толерує все більшу допомогу Україні. Ефективність російських засобів для ескалації була переоцінена, адже навіть удари по українській енергосистемі не змусили Україну та Захід відступити. 

Схильність Путіна до секретності зашкодила плануванню військової операції в Україні

Також вважалось, що Путін є раціональним і має правдиву інформацію. Насправді, він отримує її дуже дозовану не критичну і приймає рішення ізольовано. Наявна військова та економічна експертиза була відкинута, а критичні думки ззовні не мали шансу досягти президента рф. Схильність Путіна до секретності зашкодила плануванню військової операції в Україні. Він переоцінив якість первинного плану вторгнення і недооцінив готовність до спротиву з боку української армії і всього народу, а також готовність Заходу підтримувати Україну та єдність у цьому питанні. Путін вважав, що швидко візьме Київ, адже зіткнеться з тією самою неспроможною і хаотичною Україною, як було 2014 року. Відповідно західна допомога не матиме жодного значення, тому не потрібно планувати кроки ескалації у майбутньому на випадок невдачі. 

Крім страху прямої конфронтації із Заходом, росія не вдавалася до ескалаційних кроків через те, що Путін на основі відфільтрованої інформації все ще вірить у те, що може перемогти у війні на виснаження, а також тому, що допомога Україні зростала поступово і жоден її окремий пакет не був вартий ризику війни з НАТО.

Ненавмисна ескалація через неправильне трактування дій противника можлива. Наприклад, ракетний удар росії в Україні може вбити представників країни НАТО, або її агресивні дії в Чорному морі можуть спричинити аварію американського літака-розвідника і загибель військових, або росія може неправильно оцінити певні дії НАТО як підготовку до прямого втручання у війну в Україні. 

У росії є дві опції пришвидшити завершення війни — вивести війська або вдатися до навмисної ескалації

Все це може призвести до ненавмисної ескалації. Але ймовірнішою і небезпечнішою є навмисна ескалація. Сьогодні Путін вірить, що переможе у війні на виснаження. Але перспективи цієї перемоги дуже сумнівні з огляду на ресурси, які вкладають в оборону України. 

У росії є дві опції пришвидшити завершення війни — вивести війська або вдатися до навмисної ескалації. Її опції можуть включати завдання прямого удару по території країн НАТО, провокування нового конфлікту в іншому регіоні для відволікання уваги від України, розширення ракетно-авіаційної кампанії для знищення української системи ППО, широке використання хімічної зброї, проведення підземного ядерного випробування і, врешті-решт, застосування ЯЗ. Більшість цих опцій стають реальнішими, якщо росія буде зазнавати воєнної поразки, яка, на думку Путіна, ставитиме під загрозу подальше існування режиму. 

Потрібно розуміти обмеженість будь-яких спроб оцінити готовність росії до ескалації в майбутньому та сценарії, за якими це може статись. Застосування ЯЗ, наприклад, може стати для росії кращим із гірших варіантів, якщо вона зазнає раптової масштабної поразки на полі бою чи якщо ризики внутрішньої нестабільності різко зростуть. Ефективність такого кроку не гарантована, а ризики величезні. Якщо росія все ж піде на нього, то її керівництво може оцінити, що ризики від застосування значної кількості потужніших зарядів не надто перевищують застосування невеликої кількості, але перша опція може принести більше переваг на полі бою. 

Ця оцінка перспектив ескалації війни в Україні висвітлює такі ключові пункти для політиків США та НАТО: 

• згуртованість Альянсу має вирішальне значення для підтримки України та стримування російської ескалації; 
• поступове зростання підтримки допомагає стримувати ескалацію, але несе в собі ризик того, що росія може досягти успіху, якщо Україна не отримуватиме достатньо озброєнь; 
• внутрішньополітичні проблеми Путіна можуть обмежити його здатність змінювати цілі війни; 
• більш руйнівні атаки на цивільні цілі в Україні можуть спровокувати ескалаційну спіраль, у тому числі удари у відповідь по території росії. Це може підвищити ризики горизонтальної ескалації у бік США та Європи. 
• внутрішні проблеми для режиму Путіна можуть змусити його вдатись до різкої ескалації, навіть ризикуючи вступити в пряму конфронтацію з НАТО чи втратити підтримку Китаю; 
• залежно від подальшого розвитку конфлікту, контроль США над майбутньою ескалацією може зменшитися. Політики повинні планувати відповіді на потенційні ескалаційні дії росії та підтримувати канали зв’язку з нею.

Експертка Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) Дар’я Долзікова пише про довгострокові ризики для Запорізької АЕС. 

Безпека українських атомних електростанцій, зокрема Запорізької атомної електростанції, викликає дедалі більше занепокоєння після вторгнення росії в Україну. ЗАЕС є не тільки найбільшим ядерним об’єктом Європи, але й знаходиться на передовій конфлікту. Хоча існують побоювання потенційної катастрофи, подібної до Чорнобильської, через окупацію станції російськими військами, безпосереднішою загрозою є поступове погіршення стану її систем. Поточні бойові дії і навантаження на роботу станції, включаючи проблеми з водо- та електропостачанням, викликали занепокоєння щодо безпеки роботи та економічних наслідків. Хоча інцидент на ЗАЕС може не призвести до катастрофи масштабу Чорнобиля, все ж існує ризик радіоактивного викиду, який росія може використати у стратегічних цілях. Якщо росія буде змушена вийти з ЗАЕС, існуватиме підвищений ризик диверсії чи спланованого інциденту. 

Тривала військова окупація вже вплинула на стан станції, і знадобляться значні зусилля для відновлення її функціональності. Після деокупації будуть необхідні розмінування всіх об’єктів станції та повна перевірка діяльності всіх систем, що буде великим викликом з огляду на розмір ЗАЕС. У найгіршому випадку може знадобитися повне виведення станції з експлуатації, що спричинить величезні економічні втрати для України, які розтягнуться на роки. 

Потрібно постійно повторювати, що будь-яка шкідлива діяльність або бездіяльність росії на ЗАЕС не залишиться без покарання

Хоча прогнозування дій росії залишається складним, для союзників вкрай важливо підтримати Україну в разі аварійної ситуації на ЗАЕС. Вона повинна отримати необхідне радіологічне обладнання і відповідну підготовку. Потрібно також постійно повторювати, що будь-яка шкідлива діяльність або бездіяльність росії на ЗАЕС не залишиться без покарання, і для цього треба розробити детальний план реагування як на рівні ліквідації наслідків, так і в дипломатичній сфері. Крім того, вирішення довгострокових економічних та безпекових проблем, пов’язаних із деградацією стану ЗАЕС, є надзвичайно важливим для забезпечення безпечної експлуатації найбільшої атомної електростанції Європи.

Група аналітиків Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS) описує проблеми, з якими стикається російський експорт зброї. 

Роль росії як великого світового постачальника зброї під загрозою. З початку 2010-х років міжнародна конкурентоспроможність її експорту зброї знижується через попередні пакети західних санкцій, спрямовані на стримування третіх країн від закупівлі російської зброї, а також через нарощення Китаєм та Індією внутрішнього виробництва. Вторгнення росії в Україну в лютому 2022 року та подальші санкції загострили ці проблеми, перевантаживши російський ОПК, негативно вплинувши на репутацію російської зброї та ускладнивши варіанти оплати для існуючих клієнтів Кремля. 

Росії важко виконувати свої існуючі зобов’язання щодо продажу зброї партнерам, що ставить під сумнів її надійність. Пори те, що Москва все ще зберігає свою конкурентоспроможність у таких сферах, як ракетні системи та системи протиповітряної оборони, авіація, бронетехніка, кораблі та двигуни, останні тенденції свідчать про те, що російський експорт зброї практично у всіх цих основних категоріях скоротиться найближчим часом. 

Найбільші клієнти росії, включаючи Індію та Китай, стануть менш залежними від російського експорту зброї

Наявні дані також свідчать про те, що найбільші клієнти росії, включаючи Індію та Китай, швидше за все, стануть менш залежними від російського експорту зброї. Вони нарощують зусилля з імпортозаміщення та диверсифікації, які посилились з 2022 року через зростаючу нестабільність російського ОПК, що впливає на поставки зброї по всьому світу. Тому росії буде важко конкурувати за продажі на ринку дорогих передових бойових систем. 

Однак Москва, ймовірно, продовжить зберігати свої міцні позиції на ринку дешевого озброєння, оскільки її системи залишаються широко використовуваними, відносно надійними та не надто дорогими для закупівлі та експлуатації. Хоча ці поставки, ймовірно, не приноситимуть значних прибутків, а отже матимуть обмежену здатність надати нового імпульсу занепадаючому російському ОПК, вони продовжуватимуть приносити Кремлю дипломатичні дивіденди, особливо в Африці.

Аналітики CSIS відповідають на запитання, чому росія блокує український продовольчий експорт. Її рішення вийти з Чорноморської зернової ініціативи та не повертатись до неї зумовлене насамперед стратегічними міркуваннями, пов’язаними з її війною в Україні.

Тиск на сільськогосподарську інфраструктуру України. Вихід росії з угоди посилює тиск на українське сільське господарство, яке росія намагалась підірвати з початку свого вторгнення. Це шкодить аграрному експорту України, який має вирішальне значення для її економіки.

Дисбаланс на європейських ринках. Перехід України на альтернативні маршрути транспортування сільськогосподарської продукції спричинив різке падіння цін на зерно та призвів до заборони імпорту української продукції в кількох європейських країнах. Це чинить фінансовий і політичний тиск на Євросоюз для підтримки постраждалих країн.

Економічна та політична вигода для росії. Обмежуючи український сільськогосподарський експорт, вона створює економічні можливості для власного аграрного сектора, який переживає значне зростання. Росія також прагне посилити свій вплив у країнах, залежних від чорноморського імпорту продовольства, сприяючи досягненню своїх політичних цілей

Мінімальний глобальний вплив на ціни на продовольство. Вихід росії з угоди не призвів до значного зростання світових цін, адже він був очікуваний, а ціни знизилися після піку в березні 2022 року. 

Припинення дії угоди мало серйозні наслідки для сільського господарства України, яке відіграє вирішальну роль в її економіці. Напади росії завдали шкоди портовій інфраструктурі та знищили значну кількість зерна. 

Дипломатичні зусилля щодо перезапуску зернової угоди тривають. Однак вимоги росії щодо зняття санкцій на експорт її сільськогосподарської продукції залишаються серйозною перешкодою

Попри ці виклики, Україна активно шукає альтернативні шляхи експорту за підтримки Сполучених Штатів та інших союзників. Дипломатичні зусилля щодо перезапуску зернової угоди тривають, Туреччина та росія обговорюють її відновлення. Однак вимоги росії щодо зняття санкцій на експорт її сільськогосподарської продукції залишаються серйозною перешкодою.

Вплив дій росії на глобальну продовольчу безпеку був значним, що призвело до перебоїв у цінах на продукти харчування та закупівлях для міжнародних організацій, таких як Всесвітня продовольча програма ООН. Хоча безпосередні наслідки припинення дії зернової угоди є менш серйозними, ніж вони були б 2022-го, існують занепокоєння щодо потенціалу стрибків світових цін на зерно в найближчі місяці. 

Підсумовуючи, вихід росії з угоди та її подальші зусилля перешкодити експорту сільськогосподарської продукції з України мають значні економічні та геополітичні наслідки. Майбутнє Чорноморської зернової ініціативи залишається невизначеним, і ситуація створює ризики для глобальної продовольчої безпеки та сільськогосподарського сектору України.