Протиповітряна оборона відіграватиме все більшу роль у війні: огляд аналітики

Аналітики пишуть про два роки нової фази війни, роль протиповітряної оборони у ній, проблеми західної безпекової підтримки і внутрішні американські дебати про Україну.

Старший аналітик Інституту міжнародних та стратегічних досліджень (IISS) Найджел Гулд-Дейвіс пише про баланс ресурсів і рішучості у війні.

2022-го агресивні дії росії не досягли цілей. Її територіальні здобутки на кінець року склали лише 17,5% української території після успішних контрнаступів ЗСУ на Харківщині і Херсонщині. Торік новий наступ рф загальмував і, попри очікування, контрнаступ України мав обмежений вплив на зміщення лінії фронту. Попри це, інноваційна українська Чорноморська кампанія продовжувала завдавати втрат російському флоту.

Однак думка про те, що 2024-й має стати роком компромісу та миротворчості за підтримки Заходу, може бути передчасною з кількох причин.

По-перше, ні росія, ні Україна, схоже, не готові йти на компроміс, оскільки Путін все ще прагне підпорядкувати собі Київ. 

По-друге, війна залишається динамічною та непередбачуваною. Немає гарантії, що нинішня статичність лінії фронту триватиме. 

По-третє, ширша геополітика конфлікту змінилася: НАТО розширюється та реформується, європейські держави підписують угоди про безпеку з Україною, а росія залежить від зовнішньої підтримки Ірану та Північної Кореї.

Поєднуючи фінансову та промислову силу з моральними та політичними імперативами, Захід може уникнути стратегічного провалу

Хоча Захід має значну економічну перевагу над Москвою, баланс рішучості зараз на користь рф, яка витрачає більшу частину свого ВВП на оборону та безпеку. Щоб усунути цей дисбаланс і підтримати Україну, Заходу потрібна комплексна геоекономічна стратегія. Вона має включати мобілізацію військово-промислового виробництва, запровадження загальної заборони на торгівлю з росією та використання заморожених активів її Центрального банку для надання термінової підтримки Україні. Поєднуючи фінансову та промислову силу з моральними та політичними імперативами, Захід може стримувати рф, підтримувати Україну та уникнути стратегічного провалу. Якщо цього не зробити, це може призвести до катастрофічних наслідків.

Експерти RAND Corporation оцінюють два роки нового етапу війни. Висвітлюють геополітичні наслідки та виклики, пов’язані з конфліктом, а також динаміку на полі бою та в міжнародних відносинах.

Протягом останнього року наземна війна зайшла у глухий кут із невдалими наступами обох сторін. Інноваційні стратегії України принесли успіхи у морській та повітряній війні, але проблеми залишаються, зокрема в забезпеченні західної військової допомоги. Країни Заходу все більше визнають необхідність довгострокової підтримки та інвестицій в оборонну промисловість. 

Експерти прогнозують різні сценарії розвитку конфлікту протягом наступного року залежно від таких факторів, як вибори в США та продовження допомоги Заходу Україні. 

Підтримка Сполучених Штатів залишається вирішальною у здатності України захищатися

Конфлікт викликав занепокоєння щодо російської ядерної ескалації, хоча безпосередня загроза могла зменшитися після стратегічних змін на полі бою. Роль підтримки Заходу, особливо Сполучених Штатів, залишається вирішальною у визначенні здатності України захищатися. Призупинення допомоги може суттєво вплинути на результат війни з потенційними наслідками для регіональної стабільності та міжнародних союзів.

Відносини між росією та Китаєм, що обумовлені взаємними інтересами та спрямовані на протидію США, мають ширші геополітичні наслідки. Незважаючи на санкції проти рф, їхня ефективність залишається дискутованою. Дехто визнає їхній вплив на російську економіку, але ставить під сумнів загальну ефективність. Дискусії також стосуються можливості переговорів і зміни режиму в рф, а також викликів переміщення біженців і післявоєнної реконструкції в Україні. Зусилля з відновлення вимагатимуть спільного лідерства з боку США і Європи, зосередженого на безпеці, економічному відновленні та прозорому врядуванні, щоб вшанувати жертв, які принесені заради вільної та демократичної України.

Група аналітиків RAND пише про те, як протиповітряна оборона формує рамки війни. 

Наземна протиповітряна оборона України за останні тижні продемонструвала свою ефективність, збивши або пошкодивши кілька російських літаків і поставивши під сумнів уявлення про перевагу рф у повітрі.

Українська ППО виявилася потужною проти російської авіації

Від початку війни побоювання про те, що росія швидко захопить домінування у повітрі, не виправдалося. Удосконалення технологій протиповітряної оборони, викликане революціями в мікроелектроніці та комп’ютерній техніці з часів холодної війни, розширило радіус дії та ефективність радіолокаційних систем і ракет «земля-повітря». Навіть українська ППО радянських часів, включаючи далекобійні системи С-300, виявилася потужною проти російської авіації. Крім того, американські системи Patriot (перші ЗРК Patriot Україна отримала у квітні 2023 року. — ред.) успішно перехоплювали ворожі літаки, включно з дорогими засобами, такими як літак раннього попередження A-50.

Поширеність систем протиповітряної оборони змусила пілотовані бойові літаки діяти на великій дистанції від лінії фронту, знижуючи їхню ефективність у підтримці наземних операцій. У результаті обидві сторони все більше покладаються на артилерію та безпілотники для забезпечення підтримки.

Відсутність переваги у повітрі також призвела до зміни тактики наземної війни, коли бої часто відбувалися на відносно коротких відстанях. На окупованих територіях російські війська під прикриттям ППО побудували великі оборонні споруди, через що українським контрнаступам важко прорвати ці укріплення без підтримки з повітря.

Попри те, що Сили оборони України покращили свою здатність перехоплювати ворожі ракети та безпілотники, локальні пошкодження критичної інфраструктури все ще виникають, що впливає на цивільне населення. Економічна ефективність систем ППО є важливим фактором, оскільки висококласні ракети-перехоплювачі часто коштують дорожче, ніж цілі, які вони знищують. Однак багаторівневі стратегії захисту, що включають поєднання засобів різної потужності, пропонують збалансованіший підхід. Майбутні інновації у зброї спрямованої енергії та системах захисту малої дальності можуть значно підвищити оборонні можливості. 

У НАТО зростає визнання потреби в малопомітних літаках і можливостях радіоелектронної боротьби 

Війна в Україні висвітлює проблеми, з якими стикається НАТО у збереженні переваги у повітрі перед лицем боєздатних систем ППО. Зростає визнання потреби в малопомітних літаках і можливостях радіоелектронної боротьби для подолання передового захисту. Крім того, вразливість критичної інфраструктури до повітряних атак підкреслює важливість інвестицій у захищеність таких об’єктів. Очікується, що з продовженням війни протиповітряна оборона відіграватиме все більшу роль, впливаючи на траєкторію наземної війни та загальний результат конфлікту.

Група американських військових і дослідників у статті для Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) описали, як повинна змінитися західна безпекова допомога Україні. Автори пропонують всебічний аналіз динаміки розвитку російсько-української війни, підкреслюють необхідність для України адаптувати свої військові стратегії та описують складнощі, пов’язані з отриманням відповідної підтримки від західних союзників. 

Спочатку ефективність дорогої зброї, як-от протитанкової ракети Javelin, проти російських військ була очевидною. Однак у міру розвитку конфлікту відбувся помітний зсув у бік економічно вигідніших альтернатив, зокрема бойових безпілотників. 

Україна отримує військову допомогу від західних партнерів, проте часто існує невідповідність між нею та реальними потребами на полі бою. Бюрократичні перепони, уникнення ризику та організаційний опір у західних країнах перешкоджають максимально ефективній підтримці. Отже, українські підрозділи для отримання важливої допомоги та навчання часто покладаються на неофіційні канали постачання, такі як волонтерські та неурядові організації, що відображає зростаюче невдоволення традиційними способами підтримки. 

Підтримка не забезпечує необхідних ресурсів для вирішальної перемоги

Крім цього, західні країни перебувають у стані стратегічної нерішучості. Хоча докладають зусилля, щоб запобігти повній поразці України, підтримка не забезпечує необхідних ресурсів для вирішальної перемоги. Виклики включають постачання обладнання з урізаним функціоналом та затримки з наданням передового озброєння, що в кінцевому підсумку підриває потенціал України та її здатність ефективно протистояти російській агресії. 

Автори описують характер війни в Україні як унікальне поєднання традиційної окопної та сучасних технологічних досягнень — така собі «кіберпанк-війна». Українські війська демонструють надзвичайну здатність до інновацій та адаптації, але стикаються з проблемами, пов’язаними з відсутністю єдиної теорії ведення війни та нестачею належним чином підготовлених штабних офіцерів. 

Заглядаючи в майбутнє, текст містить низку рекомендацій щодо оборонної стратегії України. Сюди входять інвестиції в оборонну інфраструктуру, модернізація навчальних програм для адаптації до нових тактик на полі бою, диверсійні операції проти російської критичної інфраструктури, а також розробка та розгортання дешевших автономних безпілотників для ефективної протидії російським технологічним досягненням. 

Підсумовуючи, автори підкреслюють нагальну потребу західних союзників у наданні ефективнішої та краще адаптованої допомоги Україні. Якщо цього не зробити, це загрожує загостренням проблем українських сил у протистоянні російській агресії, потенційно затягуючи конфлікт і примножуючи людські страждання.

Крістофер Чівіс у статті для журналу Survival розмірковує над тим, що Сполученим Штатам потрібна реалістична дискусія про Україну. 

Здорова демократія повинна мати можливість чесно, відкрито та енергійно розробляти та обговорювати свої варіанти національної безпеки. Це не так, коли йдеться про політику США щодо України. Натомість американські дебати поляризовані між підтримкою «стільки, скільки потрібно» та повним її припиненням. Розглядати війну в таких бінарних термінах не добре для Сполучених Штатів і України. 

Американців чекає довга і дорога війна

Очевидно, існує стратегічна логіка покарання Кремля за його агресію, і ми можемо продовжувати сподіватися, що Україна вийде з цієї війни як демократія зі світлим європейським майбутнім. Однак за нинішнього курсу на американців чекає довга і дорога війна за відносно невелику частину території, яка має обмежене стратегічне значення для Сполучених Штатів. 

Якщо політики США не досягнуть конструктивного прагматичного реалізму, незадоволення виборців може загострити існуючі внутрішньополітичні розбіжності в Америці. Замість  засуджувати нібито ізоляціоністські прагнення частини американського суспільства, експерти США із зовнішньої політики можуть більше зосередитися на висвітленні конкретних компромісів, які справді впливають на народ. Поки що дискусія навколо України показала, наскільки важко це зробити. Але Штати приймали прагматичний, розумний реалізм у минулому і повинні мати можливість зробити це знову. У даному випадку це означало б продовжувати розумний рівень підтримки Києва, а також оцінювати війну через призму військової, економічної та політичної важливості України, а не уявляти, що світовий порядок, демократія та свобода поставлені на карту в кожному виграному або програному кілометрі.