Як навчально-тренувальні збори з адаптивного спорту впливають на життя ветеранів і військовослужбовців

Ветеранський адаптивний спорт — це можливість не лише продемонструвати спортивні вміння, завоювати медаль, але й долучитися до спільноти тих, хто має схожий досвід. Пройти реабілітацію. Знайти новий сенс у житті. Довести собі, що й після поранення чи травми можна мати активне життя. Таким є спорт для учасників навчально-тренувальних зборів у межах відбіркових змагань до збірної, яка у березні поїде на United States Air Force and Marine Corps Trials 2024 у Лас-Вегас. Їх організовували ГО «Повернись живим!», Міністерство у справах ветеранів, Український ветеранський фонд, ГО «Ігри Інвіктус Україна» та Центр стратегічних комунікацій «Стратком Україна».

Відбір включав у себе навчально-тренувальні збори з 1 по 11 грудня 2023 року та самі змагання з 12 по 14 грудня. Ветерани та військовослужбовці мали змогу познайомитися з адаптивними видами спорту. Додатково вони відвідали Софію Київську, іпотерапію та скелелазіння. Також багато спілкувалися один з одним. Долучитися до НТЗ мали можливість воїни, які отримали поранення, травму чи захворювання під час участі в бойових діях з 2014 року й до сьогодні. Важливо, що вони не повинні мати досвіду участі в Invictus Games або Warrior Games. Таким чином долучилися близько сотні ветеранів та військовослужбовців.

Навчально-тренувальні збори у такому форматі й для такої кількості людей — це вперше для України, адже на попередніх відборах до складу збірної були лише змагання, під час яких і відбувалося знайомство з адаптивними видами спорту. Тому важливо дослідити, наскільки вони вплинули не лише на спортивні показники, але й на самопочуття ветеранів і військовослужбовців, їх мотивацію далі займатися адаптивним спортом, задоволеність життям та на основні показники, що стосуються залученості до спільноти, щоденних практик з догляду, рівень дистресу тощо.

Щоб виміряти цей вплив та проаналізувати його, аналітики ГО «Повернись живим!» здійснюють комплексне соціологічне дослідження в декілька етапів: три хвилі опитування (на початку навчально-тренувальних зборів, по завершенню і через 2 місяці після навчально-тренувальних зборів), а також глибинні інтерв’ю з учасниками. 

Зазначимо, що опитування проводили в межах панельного дослідження — це повторюване в часі дослідження, яке допомагає виміряти динаміку змін. Тобто респондентами були одні й ті ж люди, що дозволить детальніше проаналізувати вплив саме фактору участі в навчально-тренувальних зборах. Але основним ризиком такого типу дослідження є виснаження панелі. Тобто через певні причини респонденти можуть не брати участі в наступних хвилях, тому кількість опитаних може відрізнятися. Відтак для підвищення якості результатів використано зважування відповідно до основних категорій: віку, місця проживання, досвіду військової служби.

У цій статті ділимося проміжними результатами дослідження: першої та другої хвиль опитування, щоб краще познайомити з учасниками та проілюструвати вплив участі в навчально-тренувальних зборах, який простежується навіть за такий короткий час.

Перша хвиля: детальніше знайомство з учасниками 

Першу хвилю опитування провели методом роздаткового анкетування під час офлайн-реєстрації учасників навчально-тренувальних зборів. Таким чином ми заміряли основні показники на початку, а також познайомилися ближче з кожним учасником. З огляду на складнощі та нюанси вхідного опитування, вдалося зібрати 94 повністю заповнених анкети.

Серед учасників були лише чоловіки віком від 20 до 61 року. Найбільш представленою є вікова група 30-34 роки — 23,4%. Тих, кому більше 50 років — 16%. Ми також запитували респондентів про сімейний стан. На початку дослідження була гіпотеза, що він впливає на самопочуття й мотивацію займатися спортом. Але в межах цього дослідження її неможливо підтвердити чи спростувати, адже більшість учасників перебувають у шлюбі (62%), а неодружені і не в стосунках — 17%. Тобто група доволі гомогенна за даним показником.

Серед учасників є представники різних регіонів України. Найбільша кількість із Києва та Київської області – 31%, Дніпропетровської області – 15%, Львівської – 11%. Інші обласні центри представлені меншою мірою. Це може свідчити про те, що рівень обізнаності стосовно адаптивних видів спорту серед ветеранів є різним у кожному регіоні, адже багато-хто з учасників реєструвався за рекомендацією знайомих, тренерів, за сприяння командирів, які стежать за новинами ветеранського спорту або самі є активними учасниками. Ми не можемо стверджувати напевне, але це важлива гіпотеза на майбутнє. Її варто перевірити, щоб підвищити присутність інших областей на подібних заходах.

23 відсотки учасників проживають у Києві. Ще стільки ж — мешканці інших обласних центрів

Крім області, учасники вказали про місце проживання. Бачимо різний рівень доступу до занять спортом залежно від типу населеного пункту. 23% учасників проживають у Києві, ще 23% — мешканці інших обласних центрів. Мешканців селищ міського типу та сіл — 16%. Також були представники з районних центрів та міст України. Такий розподіл дозволяє перевірити гіпотезу про вплив типу населеного пункту на заняття спортом й адаптивним зокрема.

Серед учасників навчально-тренувальних зборів були ті, хто перебуває чи перебував на військовій службі (без врахування строкової) від 7 місяців до двох років — 38%, і понад два роки — 60%.

На питання про те, яким чином респонденти долучилися до лав Сил оборони України після 24 лютого 2022 року, ми отримали наступне:

• 52% прийшли добровільно до військкомату чи військової частини;
•  12% мобілізувалися після повістки;
• 31% вже перебували на військовій службі на цей момент;
• 4% не долучалися взагалі.

Серед учасників були ті, хто отримали поранення під час участі в АТО/ООС, тому не брали участі в фазі війни після 24 лютого 2022 року. Загалом 66% учасників мали досвід участі в АТО/ООС, а 34% долучилися після 23 лютого 2022-го.

У першій хвилі дослідження серед учасників були представники офіцерського (32%), сержантського (31%) та рядового складу (36%).

І чи не найвагомішим є питання про перебування на військовій службі на даний момент. Адже не всі військовослужбовці після поранення звільняються з армії, а багато хто проходить реабілітацію чи лікування й повертається до лав Сил оборони України. Попри це всі вони могли взяти участь у навчально-тренувальних зборах.

Станом на початок навчально-тренувальних зборів 69% учасників були діючими військовослужбовцями, а 31% вже звільнилися з лав Сил оборони України з різних причин: за віком, станом здоров’я чи сімейними обставинами.

Перш ніж перейти до аналізу основних показників стосовно задоволеності, самопочуття, дистресу та порівняння їх між хвилями дослідження, варто звернутися й до того, чим є спорт для учасників та яке його місце в житті.

Здебільшого учасники займалися спортом до військової служби (85%).

Хтось професійно й має підтвердження своїх спортивних досягнень, а хтось просто для себе. Варто додати, що кожен має свою інтерпретацію того, що є спорт, тому ми не можемо визначити рівень залученості учасників до спортивних активностей.

Щоб зрозуміти краще, чим є спорт для кожного з учасників, ми використали відкрите запитання, де кожен міг розгорнуто поділитися своїми думками. Ось деякі з них:

«Спорт є реабілітацією як фізичною, так і психологічною. Саме завдяки тренуванням, підтримці від тренерів та команди я зміг побороти депресію. Спорт дав мені можливість знову соціалізуватися. Від цього життя стає яскравішим», — Респондент 7

«Спорт — це найдоступніший спосіб реабілітації, підтримки та відновлення свого здоров’я після поранення. Він допомагає згуртувати колектив. А також поставити перед собою ціль, мету та досягти певних вершин», — Респондент 34.

«Спорт — це життя та рух вперед. Заняття спортом допомагає мені забути про військові дії та фантомні болі», — Респондент 42.

«Це необхідність та важлива справа у повсякденному житті. Можливість доказати собі свої здібності та стати прикладом для інших, хто втратив кінцівки. Інвалідність — не вирок», — Респондент 55.

«Спорт на перших місцях у житті. По можливості завжди займаюся ним — допомагає фізично, морально. З воїнами визначили, що фізична підготовка впливає на шанс більше вбити ворога, вижити при пораненнях», — Респондент 80.

Адаптивний спорт часто передбачає використання специфічного інвентаря, щоб можна було підлаштувати будь-який вид спорту під поранення, травму чи захворювання. 32% учасників займалися адаптивним спортом раніше, а для 68% навчально-тренувальні збори стали місцем першого знайомства із різними його видами, за даними дослідження. 

Найрозповсюдженішими адаптивними видами спорту серед учасників є легка атлетика, плавання та силові навантаження. Вони доступніші та не вимагають використання специфічного інвентаря чи спеціальних приміщень.

Ті, хто знаходиться чи був на військовій службі до року, мають менше проблем зі сном

У результаті проведеного у першій хвилі дослідження аналізу вдалося визначити, що фактор місця проживання не впливає ні на самопочуття, ні на заняття спортом. Найвпливовішими факторами серед учасників є кількість вільного часу та факт перебування на військовій службі. Наприклад, ті, хто перебувають чи перебували на військовій службі понад два роки, більше схильні до частого активного відпочинку чи до того, щоб знаходити час для себе, ніж ті, хто перебуває на військовій службі менше часу. Водночас ті, хто знаходиться чи був на військовій службі до року, мають менше проблем зі сном і краще висипаються (наявність впливу виміряно під час аналізу).

Друга хвиля: зміни, які відбулися з учасниками за час навчально-тренувальних зборів

У другій хвилі дослідження, по завершенню навчально-тренувальних зборів, взяли участь менше респондентів у силу складнощів через графіки тренувань, сімейні обставини тощо. Окрім цього, для неї ми використали дещо змінений опитувальник, де частина питань збігається й саме їх ми будемо використовувати для порівняння, а решта — нові, спрямовані на визначення подальших планів та лояльності учасників. 

Далі у графіках порівняймо середні показники для першої та другої хвиль.

Для оцінки задоволеності життям використано шкалу від 1 до 10, де 1 – це повністю не задоволений, а 10 – повністю задоволений. Середній показник задоволеності для першої хвилі становить 7,96, а для другої – 8,28. Тобто за час навчально-тренувальних зборів учасники стали більш задоволеними, хоча й різниця не є суттєвою та значущою статистично. Якщо дивитися окремо по відсотковому відношенню серед оцінок, то у другій хвилі більше стало тих, хто оцінює свою задоволеність життям на 9 та 10 балів, а в першій було більше тих, хто на 8.

Для визначення рівня щастя, очікувань хорошого у майбутньому та задоволеності рівнем здоров’я ми використали п’ятибальну шкалу: чим ближче до 5, тим позитивніша характеристика.

Як бачимо в таблиці, зміни не суттєві для результатів другої хвилі, порівняно з першою, але спостерігається тенденція для росту показників.

Точніше про це можна буде говорити під час аналізу третьої хвилі дослідження, яке проведемо через певний час. Воно вимірюватиме показники та зміни у довготривалій перспективі, адже навчально-тренувальні збори  закладають фундамент для змін і лише з часом можна простежити, чи вплинуть вони на життя ветерана або військовослужбовця.

У першій хвилі дослідження нормальний рівень дистресу мали 64 відсотки учасників. У другій їх кількість зросла до 73 процентів

Ще один показник, результатами якого варто поділитися, є рівень дистресу учасників. Дистрес — це психологічний дискомфортний стан, який людина відчуває у відповідь на стресори або сильну потребу в чомусь. Він призводить до тимчасових чи постійних наслідків. У першій хвилі дослідження нормальний рівень дистресу мали 64% учасників, а в другій їх кількість зросла до 73%, що є суттєвою різницею.

Окрім цього, до опитувальника другої хвилі дослідження додали питання, спрямовані на визначення того, чи збираються учасники навчально-тренувальних зборів надалі залучати спорт до свого життя та в якості чого.

Увага! Ми використали питання з множинною відповіддю, тобто один учасник міг обрати декілька варіантів, тому сума відсотків не дорівнює 100%, а буде суттєво вищою.

Планують займатися спортом для підтримання власного здоров’я 48%; у якості хобі — 27%; надалі залучатися до змагань та спортивних кемпів — 82%; прагнуть отримати додаткову освіту в галузі спорту 11%; пов’язати свою професійну діяльність із ним — 24%. 

Програм навчання в галузі адаптивних видів спорту немає

Можемо спостерігати, що для частини учасників спорт є не просто заняттям чи варіантом для реабілітації, але й бажаною галуззю професійної чи освітньої діяльності. Тому постає питання, де вони можуть реалізувати прагнення розвиватися у цих напрямах далі. Адже досі програм навчання в галузі адаптивних видів спорту немає. Враховуючи те, що в майбутньому ми очікуємо більшу зацікавленість серед ветеранів адаптивними видами спорту та реабілітацією через спорт, важливо піднімати питання про тих, хто зможе допомогти їм у цьому.

Наостанок скажемо про суб’єктивну оцінку учасниками впливу навчально-тренувальних зборах на їхнє життя:

• 53% зазначили, що під час зборів у них суттєво підвищилася фізична активність;
• 80% відзначили, що навчально-тренувальні збори позитивно вплинули на їхню реабілітацію, а 17% вказали, що скоріше позитивно;
• 92% готові й надалі брати участь у спортивних заходах такого формату;
• 96% готові рекомендувати їх побратимам і посестрам.

Ми запитували учасників одразу по завершенню навчально-тренувальних зборів, і згодом їхня думка може змінитися. Тому під час третьої хвилі дослідження ці питання також будуть в опитувальнику.

Учасники навчально-тренувальних зборів — представники різних регіонів, мають різні вік і військові звання. Водночас вони об’єднані спортом та бажанням долучитися до спільноти тих, з ким можуть розділити свій досвід. Вони знаходяться на різних етапах своєї реабілітації після поранення, бойової травми чи захворювання, мають різні психологічний стан і мотивацію участі. Але ні для кого навчально-тренувальні збори не пройшли безслідно. Наразі ми можемо за результатами двох хвиль дослідження спостерігати, що цей вплив на життя учасників є позитивним.

Одним з основних завдань дослідження є не лише визначення впливу навчально-тренувальних зборів на життя учасників, але й можливість підкріплювати практичну діяльність аналітичною складовою, якої бракує в Україні. Адже конкретна інформація, отримана в результаті дослідження, дає більше розуміння того, які є потреби у ветеранів та військовослужбовців, які перешкоди вони бачать перед собою; що ми, ГО «Повернись живим!», можемо зробити, щоб ще більше захисників та захисниць мали можливість реабілітуватися через спорт після поранень, бойових травм чи захворювань.

Це не просто числа, відсотки й графіки. А можливість познайомитися краще з українськими ветеранами й ветеранками, діючими військовослужбовцями та формувати ефективні способи компетентної їх підтримки.