«Піт марксмена береже кров піхоти»: готуємо 600 стрільців для Сил оборони

Побачити ворога раніше і влучити в нього першим. Прикрити свій підрозділ, не допустивши ближнього бою. Виявити і знищити кулеметний чи гранатометний розрахунок. Влучати у ціль на дистанціях включно до 600 м, з урахуванням відстані та вітру. Ці навички передають бійцям інструктори фонду «Повернись живим» у рамках проєкту «Звіролови». Він передбачає навчання 600 марксменів — високоточних стрільців на середні дистанції, або піхотних снайперів — для 10 бойових бригад.

Бійці отримають також 600 прицілів, зокрема, 100 тепловізійних, кріплення до них, мішені та стрілецькі гонги. Загальна вартість проєкту — близько 25 мільйонів гривень. Очікуваний результат: насичення українських підрозділів краще навченими і точними стрільцями, критично потрібними як у наступі, так і в активній обороні.

Перший навчальний курс інструктори Фонду провели для 60 бійців 32-ї окремої механізованої бригади. Розповідаємо, як це було.

Стартовий поштовх

«Треба було вчора нас фотографувати, коли виходили з передка, — сміються солдати. — Були такі красиві, шо години дві у ставку відмивалися».

Кілька десятків військовослужбовців заходять на перший поверх напівзруйнованого будинку. Він став імпровізованою аудиторією з підготовки марксменів. Через вибиті вікна видно зелені пагорби й деокуповане торік селище, на околицю якого лягає пакет російських «Градів». Світло-сірий дим від влучань «витирає» частину краєвиду. Через деякий час чути звук прильоту. До фронту — декілька кілометрів.

Бійці реагують на російський обстріл, як на щось майже буденне. Складають шоломи і наплічники під одну стіну, просто на тиньк і биту цеглу. З-під іншої по черзі беруть обладнання, яке бригада сьогодні отримала від фонду «Повернись живим». Щойно розпаковані чорні оптичні приціли та кріплення-моноблоки виглядають контрастно на тлі пилюки й вигорілого пікселю.

«Не загубіть ковпачки з оптики, шестигранний ключ та батарейку», — попереджають інструктори і починають заняття.

«Марксмен — це добре підготовлений боєць, який стріляє краще за інших у своєму підрозділі. Має оптику і трошки більше знань про те, як влучати на відстані до 600 метрів включно , щоб забезпечити прикриття свого підрозділу і враження найважливіших ворожих цілей: кулеметного чи гранатометного розрахунку, штурмової групи окупантів, — пояснює інструктор «Повернись живим» зі снайпінгу на позивний «Чех». — Звичайно, за кілька днів ми не зробимо з бійців із невеликим досвідом високоточних стрільців-профі. Але даємо їм стартовий поштовх і необхідне обладнання. Пояснюємо правила, виконання яких дозволяє влучати значно далі, ніж звичайний стрілець».

А решта, за словами інструктора, залежатиме від мотивації бійців та від їхніх командирів: чи створять вони умови для подальшого розвитку.

Стрілець-марксмен має вміти:

• встановлювати і налаштовувати оптику;
• спостерігати за ворогом та визначати відстань до цілей;
• влучати в супротивника або притискати його вогнем до землі на відстані до 600 м і навіть трохи більше;
• вести вогонь за прицільною сіткою з урахуванням відстані та сили і напрямку вітру.

Високоточний піхотний стрілець працює приблизно, як на загонному полюванні: «Ти не знаєш, на якій відстані від тебе буде звір, а коли він з’являється — маєш не багато часу на визначення відстані, врахування вітру і постріл. Тому саме приціли «загонного» типу ми використовуємо у цьому проєкті», — пояснює «Чех» особливості цього військового фаху та назву проєкту «Звіролови».

Марксмен не вносить поправок у налаштування прицілу, а швидко коригує вогонь за допомогою прицільної сітки

Робота марксмена суттєво відрізняється від класичного снайпінгу. Він виконує завдання не окремо чи в парі, а у складі свого підрозділу. Не вносить поправок у налаштування прицілу, а «працює виносом»: швидко коригує вогонь за допомогою прицільної сітки.

Спільним є те, що і марксмен, і класичний снайпер є пріоритетними цілями для ворога. Він також має своїх марксменів, тож його в жодному разі не можна недооцінювати, попереджає «Чех».

Інструктор називає головним знаряддям піхотного снайпера не певний клас зброї та оптики, а вміння розуміти причинно-наслідковий зв’язок:

«Ми вчимо бійців: зробиш певні дії — оптика буде працювати так і отак. Щоб влучити туди, тобі треба виконати таку послідовність дій. Даємо їм базу, яка збільшить їхні шанси вціліти у бою і розвиватися далі».

Гвинтівка з прицілом як засіб проти «м’ясних штурмів»

Приціл бійця-марксмена — це не лише доповнення до його зброї. А й додатковий засіб спостереження, розвідки. Високоточний стрілець одним із перших бачить супротивника, наприклад, його рух на позиції, підготовку мінометного розрахунку чи висування штурмової групи. Він може попередити про загрозу командира та побратимів і одразу ж почати вогонь на ураження.

Гвинтівка з оптичним прицілом — грізна зброя в руках навченого стрільця. Вона дає змогу вразити ворога на відстані 300-600 м або зупинити його рух.

«Ворог не може безкарно підійти на відстань піхотного бою у 50-150 метрів, — каже «Чех». — Таким чином високоточний стрілець забезпечує виживання свого підрозділу чи в обороні, чи в наступі. Можемо сказати, що піт марксмена береже кров піхоти».

Важливо, що всі гвинтівки марксменів бригади та їхні деталі є взаємозамінними

Всі майбутні високоточні стрільці 32 ОМБр мають однакові модульні штурмові гвинтівки Grot калібру 5,56×45 мм, отримані за міжнародною технічною допомогою. Ця зброя зручна та досить точна на середніх дистанціях. Важливо, що всі гвинтівки марксменів цієї бригади та їхні деталі є взаємозамінними.

Інструктори «Повернись живим» встановлюють на зброю кріплення-моноблоки та восьмикратні приціли Vortex Strike Eagle AR-BDC 3, допомагають їх налаштувати.

«Грубо: крізь приціл ти маєш бачити те ж, що крізь дульний отвір», — каже один з інструкторів курсу. Гвинтівка зі знятим затворним механізмом спирається на речі бійців, покладені у віконному отворі. Інструктор почергово дивиться у приціл та в отвір ствола. Обережно налаштовує оптику в вертикальній та горизонтальній проєкціях, доки обидві картинки не стають ідентичними.

Інший фахівець пояснює групі бійців теорію і паралельно перевіряє встановлення прицілу мініатюрним «рівнем»: горизонталь оптики та ствола гвинтівки мають повністю збігатися.

Боєць із дотепним патчем, який інформує про його сімейний стан, сів на зруйноване підвіконня і відпрацьовує прицілювання. На тлі зелених заростей за вікном його силует майже чорний, як малюнок на шевроні.

Фінальна стадія налаштування — пристрілка на відстань до 50 м. Тут на кулю ще майже не впливають вітер та інші чинники. І за умови правильної техніки ведення вогню кулі лягають щільною «групою». Приціл коригують, якщо «група» влучань зміщена відносно центру мішені.

«Три кліки праворуч та вісім вгору, — говорить «Чех» військовому, міряючи лінійкою зміщення отворів від куль на його мішені. — На цій відстані один клік на «барабані» поправок зміщує влучання на 3,5 міліметра. На більших дистанціях зміщення буде таким, що куля взагалі піде повз мішень. Тому регулярно перевіряй налаштування».

Відстань і вітер

Ряди молодого соняшника на полі колишуться під поривами північно-східного вітру. Вони трохи спускаються у видолинок, а тоді хвилею підіймаються до лісосмуги, яка підпирає обрій.

На схилі на різних відстанях встановлені мішені та стрілецькі гонги — металеві квадратні броневі листи на підвісах 50 на 50 см. Ближній гонг розташований за 100 м, схожий на плечі окупанта, що визирнув із листя. Дальній, за 612 м, майже неможливо розрізнити без оптики: на такій відстані він нагадує великий листок соняшника. Але близько половини бійців влучать у нього на фінальному етапі занять.

«На прицілі ви бачите коло і крапку в центрі. Оцією крапкою цільтеся на відстані до 100-200 метрів. Це потрібно для швидкої стрільби, наприклад під час штурму», — розповідає старший інструктор «Повернись живим» зі снайпінгу Руслан Шпакович.

Біля нього — схема, яка відтворює сітку цієї моделі прицілу: коло з крапкою всередині, а нижче — поділки, які відповідають відстаням ведення вогню: від 300 до понад 600 м. Чим далі ворог — тим вище треба підняти ствол, а отже, тим нижчою поділкою цілитися. На цих відстанях куля починає летіти за параболою.

Кожна риска далекомірної сітки відповідає середній ширині плечей людської фігури на певній відстані

На максимальній кратності у прицілі стає видно далекомірну сітку: кожна її риска відповідає середній ширині плечей людської фігури на певній відстані. Отже, високоточний стрілець може швидко визначити, на якій віддалі від нього ворог. Але з 200-300 м і далі кулю починає ще й зносити вітер.

«Бачите, на гонгу, що на 200 метрів, всі ціляться в центр, але група влучань зміщена вправо. На цій відстані кулю вже на 10 сантиметрів видуває!» — пояснює Руслан, дивлячись у зорову трубу на мішені.

Для кожної дистанції на прицілі є риски та «вітрові крапки» обабіч них. Кожна відповідає збільшенню швидкості вітру на 2,5 м на секунду. Якщо вітер зліва — зброя зміщується ліворуч, і стрілець наводить на мішень праву крапку. І навпаки.

«Заряджай. Дистанція 400 метрів. Вогонь по готовності. Три спокійні постріли», — командує інструктор з позивним «Бонд», у минулому снайпер одного зі спецпідрозділів та переможець профільних змагань.
Боєць вклався і завмер між рядками соняшника, гвинтівка сперта на наплічник. Постріл.

«Влучання, правий край гонгу, — каже інструктор. За секунду чути дзвін кулі у бронеплиту: звук доходить із запізненням. — Роби «винос» ще на одну крапку: вітер посилився».

Постріли. Шум вітру. Звуки влучань вже ледве чутно: майбутні марксмени працюють на віддаль 500-600 м. Цілитися доводиться вище і лівіше мішені: тоді вітер і сила тяжіння зрештою зміщують кулю куди треба.

«Влучання! Розряджай зброю. Контрольний спуск у бік мішені», — інструктор відривається від монокуляра і посміхається. Це вже третій боєць із групи, який «зняв» умовного супротивника на відстані 600 м.

«Коли готуєшся стріляти, тверде клади на м’яке, а м’яке — на тверде», — інструктор просить бійця, який спер Grot на свій шолом, покласти між ними ще й мішечок із травою та землею. — І не спирай, будь ласка, гвинтівку на магазин!»

Інша деталь, яку радять учасникам курсу: стріляти на видиху, коли серцебиття є спокійнішим. І тиснути на курок плавно, не «зриваючи» зброю вбік.

Варто класти гвинтівку вертикально, не завалюючи

Марксмену варто класти гвинтівку вертикально, не завалюючи. В інших позиціях налаштування прицілу працюють некоректно, а перелаштовувати його в умовах бою не буде часу.

Зображення у прицілі повинне мати форму кола. Якщо згори, знизу чи збоку з’являється чорний «місяць» — то ти вже цілиш не туди.

Таких нюансів — безліч. Засвоїти їх можна лише регулярними тренуваннями та роботою над собою.

«Дайте їм трохи часу та набоїв, щоб тренуватися хоча б раз-двічі на тиждень. Щоб хлопці закріплювали навички, а не забували їх», — говорить «Бонд» офіцеру 32 ОМБр з бойової підготовки. Фоном до розмови лунають постріли з гвинтівок, до яких додаються звуки «виходів» і «приходів» артилерії.

Два дні по тому 60 учасників курсу з пристріляними 50 денними та 10 тепловізійними прицілами, повернуться на передову.

Люди і зброя

Дрон, з яким тренується група аеророзвідників, «оглядає» трасу на Схід, соняшникове поле та посадки біля нього. «Ковзає поглядом» по цивільній автівці, по мішенях у полі й кількох фігурах зі зброєю та спостережними трубами.

Насправді тут зібралися понад 30 учасників навчань. Але дрон всіх їх не бачить: чекаючи своєї черги, вони розосередилися та сховалися від спеки в затінку високих чагарників.

«Я побачив у новинах влучання у будинок в Дніпрі (14 січня росіяни вдарили ракетою Х-22 у житлову багатоповерхівку. Загинули 46 людей, із них 3 дитини, — ред.). Кинув усе і пішов до військкомату. Розумів, що можу допомогти нашим бійцям, тільки якщо буду поміж них», — каже Андрій «Бліц» із патчем «Динамо Київ» на плечі, тримаючи вже пристріляну зброю на колінах перед собою.

Він високого зросту, підтягнутий і жилавий, з чіпким поглядом. Останні декілька років працював шеф-кухарем у київських ресторанах. Зараз з інтересом вивчає «військову кухню»: тактику піхотних підрозділів та ази високоточної стрільби.

Тут суттєвим є абсолютно все. Треба навчатися, щоб вижити

«Слухаю, що мені кажуть воїни з досвідом, інструктори, запам’ятовую, пробую застосувати. Ось показали, як правильно тримати зброю та цілитися, — говорить. — Як є вільна хвилинка, сідаю в кущах, починаю тренувати прицілювання, щоб у бою було легше. Тут суттєвим є абсолютно все. Якщо ти щось десь упустив, то можеш загинути. Це перша мотивація: треба навчатися, щоб вижити. А ще, коли справа тобі подобається, то дедалі краще виходить».

«Бліц» пройшов навчальні курси піхотинця на українському полігоні, а потім у Німеччині. Йому пропонували кілька військових спеціальностей, і він сам обрав фах піхотного снайпера. Розповідає про перший свій досвід на передовій:

«Ворога бачив у приціл. Але пальнути в нього не дали: ми були на новій, ще не розсекреченій позиції. Не могли викрити себе через одне російське «опудало», яке ходило перед нами. Тоді б по нас прилетіло все, що має ворог. Чи готовий я працювати й ризикувати на передовій? Та на 300 відсотків! Це наша земля, і нех…й ворогу її топтати. Прийшов, то хай ляже в землю».

«Бліц» завершує розмову та йде на вогневі позиції.

«Ось цей шаман в усі гонги влучив!» — показують бійці на одного з побратимів.

40-річний «Шаман» донедавна був вчителем біології та географії на Черкащині, долучився до новоствореної бригади як доброволець. У військкомат прийшов 24 лютого торік, але зателефонували йому лише в січні 2023-го. Навчальний курс від «Повернись живим» — вже другий, який він проходить.

«Зараз двічі влучив на 600 метрів, з трьох пострілів. Другий раз промазав, а на третій зробив поправку на те, що вітер посилився. Вже є трохи досвіду в цьому ділі. Ми працювали на полігоні з гвинтівками більшого калібру, з трохи іншою оптикою. Логіка й балістика — подібні. З Grot легше стріляти, менша віддача, він легший набагато. Але це зброя для ближчих дистанцій. Зрештою, ці курси доповнюють один одного», — визнає «Шаман».

Каже, що фах марксмена йому порадили офіцери одного з навчальних центрів. І він не шкодує про вибір:
«Я буду одним високоточним стрільцем у відділенні. І старатимуся, щоб ворог не підійшов до наших хлопців на відстань піхотного бою. Я відповідальний і за себе, і за бійців свого відділення. Але маю пам’ятати, що й сам буду першочерговою ціллю для ворога».

«Шаман» часто згадує про своїх учнів. І вже думає, про що говоритиме з ними у класі після перемоги: «Якщо сказати просто: вчитиму їх любити Україну, бути українцями. Бо за це наше право ми і воюємо».

Близько четвертої години спека сягає апогею. На стрільби приїжджає автівка з пізнім обідом. Стрілець-учитель «Шаман» ховає відстріляний магазин та насипає в тарілки рибну юшку й гречку з м’ясом, які готував стрілець-кухар «Бліц».

Завтра буде ще один спекотний навчальний день: заняття з тепловізійними прицілами InfiRay Rico RL42.

Невдовзі після завершення навчального курсу для 32 ОМБр ми дізналися, що ворог спробував поновити наступальні дії в зоні її відповідальності. Успіху не мав.

60 бійців, які мають налаштовані приціли та базові навички високоточної стрільби, нині проходять свій «іспит» на полі бою. І вже доклалися до статистики Генштабу ЗСУ щодо знищених загарбників.