«Птахи» над вирвами, де квітли соняхи: репортаж про роботу одного з найефективніших РУБАКів

Наприкінці серпня 2023 року Збройні сили України звільнили Роботине на Запоріжжі. Відтоді назва цього невеликого села не сходить зі шпальт світових медіа. Важкі бої не припиняються тут ні на день: росіяни постійно атакують українські позиції з неба і землі. Стримувати наступи вдається зокрема й завдяки роті ударних безпілотних авіаційних комплексів 82-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Цю роту сформували понад рік тому. До неї входять три підрозділи: FPV, «бомбери» — великі ударні БпЛА та «крила» — розвідувальні дрони. Журналістка «Повернись живим» провела три дні з бійцями РУБАКа, щоб показати їхню роботу і побут поблизу лінії фронту.

Болюча точка Запоріжжя

Виїзд із Запоріжжя нагадує хрест — у центрі коло, з якого у різні боки виходять чотири дороги. Одна веде до центрального проспекту міста, друга — до східних околиць. З третьої заїжджали колони з евакуйованими з Маріуполя, Токмака, Мелітополя. Саме сюди 30 вересня 2022 року росія випустила чотири ракети С-300, влучивши по цивільній автоколоні. Тоді загинули 32 людей, ще 86 постраждали. 

Четвертою дорогою можна було доїхати до найбільшого курорту Запорізької області — нині окупованого Бердянська. Тепер трасою їздять здебільшого у бік фронту. До сірої зони звідси близько 60 км — менше години машиною.

Якщо вибухи не в радіусі кілометра, на них тут ніхто не зважає

У прифронтових містечках та селах різкі звуки стали невід’ємною частиною буття. Якщо вибухи не в радіусі кілометра, на них тут ніхто не зважає. За відчуттями, військові зараз становлять 80% населення села, в якому розташований командно-спостережний пункт роти ударних безпілотних авіаційних комплексів 82-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Поруч із КСП — глибока вирва від керованої авіабомби. Вибуховою хвилею знесло дах господарської будівлі на ділянці, вибило вікна в самому будинку, тож тепер вони закриті дошками і щільною темною плівкою. Господарка будинку померла більше року тому, її син дозволив військовим жити тут за оплату комунальних послуг. Пару разів на тиждень він привозить воякам випічку, яку готує його дружина. Саме подружжя мешкає у сусідньому селі.

Пункт спостереження розташований у передпокої. На одному столі стоїть великий монітор із практично цілодобовою трансляцією, яку ведуть БпЛА. Тут можна побачити, як вночі безпілотники з тепловізорами знаходять ворожі позиції або техніку, а вдень FPV-дрони влучають у повні росіянами окопи. За другим столом черговий стежить за трансляцією та комунікує про побачене з іншими КСП та позиціями. «Наші бомбери скоро скидатимуть, знайшли ворожі БМП», — говорить він не без дитячого захвату в голосі.

Та на скиди чекати немає часу. За вікном, здається, глибока ніч, на годиннику початок восьмої. Через світломаскування день тут закінчується раніше: за низької видимості пересуватися вулицею важко і небезпечно. Ми з колегою і командиром РУБАКа «Оксом» виїжджаємо на позиції «бомберів».

«Ну що, можемо їхати далі?», — питає по рації командир на під’їзді до пункту призначення. «Попереду комарі, почекайте», — відповідають йому у рацію. 

«Комарі» — це ворожі безпілотники, які, ймовірно, саме зараз кружляють десь поблизу. Наближеність до лінії фронту добре чути: з обох сторін лунають звуки виходів і приходів. Звідси до позицій росіян — кілька кілометрів. Лишитися тут може тільки один із нас, вирішуємо, що це буде відеограф. Ми з командиром повертаємося на КСП.

Командир

РУБАК 82-ї окремої десантно-штурмової бригади був створений у лютому-березні 2023 року. На початку до складу роти увійшли здебільшого бійці 61-ої бригади. Очолив її 23-річний «Окс». Його рекрутери новоствореної бригади «захантили» з 60-ї ОМБр. Там він служив начальником розвідки 97-го батальйону. Під час проходження військової кафедри у Харківському національному університеті Повітряних Сил чоловік здобув штабну авіаційну спеціальність. Та влітку 2022-го йому запропонували перевчитися на розвідника. У серпні того ж року він поїхав на війну.

У 82-ці «Окс» мав отримати посаду начальника розвідки. Але поки тривало переведення, цю вакансію закрили. Тоді чоловік став командиром РУБАКа.     

«Жодного разу не пожалкував про свій вибір. Тішуся, що я в цьому колективі, — говорить командир. — Майже всі бійці роти на війні з 24 лютого. Вони перестали ставитися до цього, як до чогось страшного. Так, люди гинуть і з нашої сторони. Хочемо, щоб з тої вмирало в десятки разів більше. Для цього монотонно, спокійно робимо свою роботу й покращуємо навички».

«Окс» пригадує, що все почалося з підготовки операторів для FPV-дронів. Це був найперспективніший напрям на той момент, який приносив користь і показував результат. Потім у підрозділ набрали людей, які навчилися працювати на «бомберах» — середніх за розміром дронах, які скидають вибухівку на цілі. Ще пізніше до РУБАКа долучилися спеціалісти з «крил» — розвідувальних БпЛА літакового типу.

«Тоді ми отримали змогу розвідувати на понад 20 кілометрів вглиб, а потім працювати по знайдем цілям з FPV. Передні ж краї розносили бомберами вночі», — пояснює «Окс».

Спочатку з’явилося близько 60 рот ударних безпілотних авіаційних комплексів. Зараз їх більше сотні

Під час контрнаступу Сил оборони 2023 року, говорить командир, ефективність РУБАКа була близько 50%. Командування ще не розуміло, як задіяти нові для бригади потужності. Максимально підрозділ проявив себе восени, тому що всі процеси на той момент остаточно налаштувалися. Нині РУБАК закриває 80-85% задач бригади.

Коли у війську почали формувати роти ударних безпілотних авіаційних комплексів, їх з’явилося близько 60. Вони показали свою ефективність, тому зараз таких формувань більше сотні. РУБАК 82-ї десантно-штурмової бригади є одним з десятка найефективніших, за словами «Окса».

Після активних наступальних дій українського війська навесні–влітку минулого року противник прибрав важку техніку із зони досяжності FPV-дронів. З одного боку, каже «Окс», це добре, але тепер хлопці нудяться знищувати здебільшого ворожу піхоту й автомобільну техніку.

«Хочеться бити по важкій техніці, а противник її всю повідтягував, поховав. Хлопці з іншого напрямку розповідають, як п’ять танків за день розбили, а ти можеш похвастатися лише десятком особового складу. Хоча навіть мінімальний результат — це добре. Ми знищили достатньо велику кількість як бронетехніки, так і буханок (автомобіль УАЗ, на якому пересуваються російські військові, — ред.). Противник навіть пікапами вже перестав сюди заїжджати. Ми впираємося в висоту, і от за нею вже все скупчується. Поки не можемо туди дістати. Колись слово «поки» зникне з цього речення», — посміхається командир.

Детальніше про розвиток напряму БпЛА в Україні, а також про роботу РУБАКів на фронті дивіться у документальній стрічці «Знайти та знищити!».

Камікадзе

Підрозділ FPV складається з двох екіпажів, які працюють позмінно. База військових між змінами — це одноповерховий будинок, який здає 73-річна жінка. Вона живе у будівлі поруч і каже, що такому сусідству рада — має з ким поговорити, а якщо помре, військові помітять, що та не виходить на двір, знайдуть тіло. Бійці іноді дають хазяйці продукти та лагодять щось у хаті. 

Надвечір на ганку на перекур зібралися п’ятеро чоловіків. Новина для обговорення — партія детонаторів, які сьогодні привезли на фронт волонтери. Коптери готують до вильотів прямо тут — для цього у вояк є спеціальна майстерня, всі необхідні деталі та інструменти.

«Оце цікавий тобі герой буде для інтерв’ю», — говорить «Окс», киваючи в бік високого стрункого чоловіка, який саме смачно затягує цигарку. Це «Директор» — командир екіпажу. Він погоджується поговорити лише за умови, що ніде не буде його обличчя — батьки не знають, що він у війську. 

«Це щоб мама не переживала», — пояснює «Директор». До війська чоловік тримав магазин. У лютому 2022 року мобілізувався, потрапив в піхоту 61-ої бригади. Там сформувалася команда, яка навчилася аеророзвідці. Працювали на Херсонському напрямку, потім у Соледарі.

Влітку минулого року запропонували долучитися до новоствореної бригади Десантно-штурмових військ  — там якраз планували запускати РУБАК. «Директор» та його група зі ще двох людей пішли навчатися роботі з FPV.  

Було важко переконати дозволити нам відпрацювати по об’єкту з FPV. Командування вважало, що артилерія ефективніша

«Коли ми почали літати на FPV, ніхто не вірив в цей засіб. Було важко переконати дозволити нам відпрацювати по об’єкту. Командування вважало, що артилерія ефективніша. Але ми одним бортом можемо потрапити в бліндаж, на який арта витратить п’ять снарядів — і не факт, що влучить», — згадує військовий.

Згодом ситуація змінилася, бо FPV швидко показали свою ефективність. До того ж, цей засіб дає змогу наочно продемонструвати результати роботи, адже за детонацією завжди стежить ще один дрон. Він веде трансляцію, яку можна записати. Збережені відео влучань бійці використовують для промоції зборів на потреби підрозділу. На трансляції іноді трапляється неочікуване. 

«Нещодавно FPV-шка відпрацювала під танк, де сиділи вороги. Один з-під нього ледве випав, другий вибрався бодрячком, але чомусь босий, зі спущеними штанами і трусами. Думаємо,  розуміючи, що жити залишилося недовго, вирішили спробувати «дещо нове» у стосунках», — сміється «Директор». 

Ще в аеророзвідці «Директор» разом з товаришем вигадав назву підрозділу — Wild Division, яка закріпилася за його командою донині. Він дуже пишається своїм підрозділом і говорить, що ця назва стала своєрідним «брендом» серед військових, що займаються БпЛА. Підрозділ веде телеграм-канал, в якому публікує відео своєї роботи. 

На одну зміну екіпажу потрібно 25-30 FPV-дронів

Раніше, коли РУБАК тільки починав роботу, всі FPV хлопці збирали власноруч: прошивка, плати, детонатори, скиди тощо. Але це займало багато часу — тобто бійці приїжджали з позицій, сідали паяти дрони і потім знову їхали на виїзд. На підготовку одного дрона йде приблизно 15 хвилин. У середньому на зміну потрібно 25-30 таких БпЛА. Часу на відпочинок бракувало. Зараз велику частину такої роботи взяли на себе волонтери. 

Лише за січень 2023 року підрозділ FPV знищив 97 ворогів, 25 одиниць техніки та обладнання і чотири склади боєприпасів. У цю статистику входять тільки підтверджені цілі — тобто ті, які зафіксував дрон-розвідник. Якщо ж на відео є уражений бліндаж, але не видно знищених окупантів, які ховалися всередині, такі цілі не враховуються. «Немає тіла — немає діла», — жартує «Директор», потираючи руки.

Повну історію «Директора» читайте за посиланням.

Очі РУБАКа

Позиція «крил» віддаленіша від ворога, ніж точка вильоту FPV. У заглибленні в землі облаштований бліндаж, поряд з ним замаскований блакитний літачок. Це польський розвідувальний БПлА FlyEye. Безпілотник може долітати аж до окупованого Токмака, за 60 км звідси. Щоправда, засобів вражати цілі на такій дистанції у бригади немає, проте екіпаж може допомагати сусіднім бригадам розвідкою. 

Як для будь-яких безпілотників, для «крил» важливі погодні умови. Щоб дрон долетів якомога далі і ефективно виконав поставлену задачу, не має бути сильного вітру, туману та високої хмарності. Зазвичай FlyEye працює на висоті від 800 до 1000 метрів над землею, нижче його опускати небезпечно — ворог побачить. 

Поки оглядаємося, з дерева біля бліндажа чується поодинокий писк. Позиція «крил» — ласа ціль для противника. Щоб вберегтися від ворожих дронів, на дереві поблизу висить спеціальний апарат, який відстежує всі частоти, на яких можуть літати БпЛА та сповіщає, якщо бачить об’єкт поблизу. Звук, який ми чуємо — сигнал сповіщення про потенційну небезпеку.

«Він показує по силі сигналу. Якщо його потужність слабка — один пік, трохи ближче — два, якщо менше чотирьох кілометрів — три піки, й тоді вже треба ховатися. Цей апарат може ідентифікувати, який саме тип дрона видає сигнал: «Орлан», «Ланцет» або FPV», — пояснює командир екіпажу «Поляк». 

На близько трьох квадратних метрах бліндажа розміщуються троє членів екіпажу і кішка Контузія. Один боєць керує польотом через пульт управління, другий відстежує координати БпЛА та звіряє їх із картою місцевості, третій передає координати у спеціальні чати з артилерією та ударними дронами. 

Усі троє — командир «Поляк» та двоє операторів БпЛА «Альф» і «Рок» — потрапили до РУБАКа з київської 241-ї бригади ТРО. Вони боронили Київ, звільняли Харківщину, билися за Бахмут. Тепер у складі 82-ї бригади відвойовують запорізькі землі.  

«Особливість роботи на Запоріжжі — нестійкі погодні умови. Недалеко море, а це і тумани, і перепади температури взимку від мінус 19 градусів до плюс 5. Не скажу, що Запорізький напрямок важчий за Бахмут, наприклад. Він своєрідний», — пояснює «Поляк».

Роботу ускладнює і повна відсутність GPS-сигналу. Бійці жартують, що дороговартісні комплекси, які їм передають з-за кордону, створені для війни проти «плебеїв», які не знають, як заглушити радіочастоти. При цьому, деякі дрони вдається підкоригувати під тутешні умови. Військові своїми силами купують спеціальні антени для безпілотників. Вони коштують немало, та й знайти їх у продажу непросто. Якщо обладнаний такою антеною борт падає, оператори ризикують життям і йдуть його забирати: розбитий борт піде у ремонт, а саму антену можна перевісити на інші «крила».

FlyEye запускається з рук і не потребує для цього додаткових пристроїв

Серед найважливіших переваг FlyEye — стабілізація, приближення і гарна якість зображення. Борт має високий ступінь вологозахисту, тому може літати навіть у легкий дощ. Запускається з рук і не потребує для цього додаткових пристроїв. Камера перед посадкою дрона відділяється від борта та летить на землю з парашутом — щоб не пошкодилася. 

Куди саме потрібно полетіти, визначає командування. Операторам потрібно знайти і підтвердити точні координати цілі. Через те, що GPS не ловить, один з операторів має звіряти трансляцію з окремою картою, за візерунками доріг, полів та посадок вносити вручну координати в систему. Далі ці дані потрапляють до командного пункту, звідки надсилаються артилеристам або підрозділам FPV чи «бомберів». Після цього «крила» мають зафіксувати ураження цілі та за потреби скоригувати наступні удари.

«Бачиш, — показує пальцем на екран «Поляк», — усе в воронках. Колись тут була посадка, зараз жодної тріски не лишилося. Оцей відрізок випалений вщент. А ось дивись, яким він був», — перемикає вкладки на екрані та показує супутникові знімки двомісячної давності — різниця разюча. 

Вдивляюся в монітор: щільно вражені прильотами поля з неба нагадують рясно вкриту кратерами поверхню Місяця. Колись тут вирощували пшеницю чи соняхи. Тепер ці землі непридатні для сільського господарства.

«Ще одна особливість роботи на Запоріжжі — це дуже замінована територія, — говорить «Альф», затягуючись цигаркою. — Бувало, ходили якимось полем разів сто, а потім приїжджають сапери і щиро дивуються: «Тут же суцільні пастки». Через таку щільність замінування багато втрачено техніки».

«Альф» дістає з кишені телефон і вмикає відео. На екрані потужний вибух — у різні сторони розлітаються шматки чогось важковпізнаваного, в небо підіймається густий шар з вогню та чорного диму. «Оце, — пояснює, — в’ї*али FPV-шками машину з мінами. Якраз їхали закладати».

Повну історію «Альфа» читайте на сайті.

У РУБАКа є окрема підбірка влучань у склади боєприпасів. Це зазвичай дуже видовищні вибухи, які збирають багато реакцій у соцмережах та заохочують донатити на потреби роти. Для самих військових — це вкрай важливі цілі, оскільки все те, що детонує від влучань безпілотників, могло б бути розкидане по українських полях та вражати нашу техніку.

«М’ясник»

«Ти точно маєш побачити нашого юного генія, — говорить комроти Олег, — це тупо м’ясник». Сьогодні їдемо до «бомберів» — це складова РУБАКа, яка переважно працює вночі і здатна знищувати захищеніші цілі. 

Через пів години на місце зустрічі приходить той самий «м’ясник» — сонний після нічної зміни, худорлявий середнього зросту хлопець. Після школи він вступив на «Прикладну фізику» в КПІ, згодом пішов працювати кухарем у ресторан. Робота займала багато часу, тож довелося кинути навчання. А потім почалася нова фаза російсько-української війни.

На службу хлопець вступив у травні 2022 року — йому було 20. Взяв позивний «Фізик». Спочатку служив кухарем у київській бригаді ТРО. Під час Харківської кампанії перевівся до розвідки. 

«На фахове навчання часу не було. Я потрапив одразу на ППД. Два тижні спостерігав, як працюють хлопці, роззнайомився, вивчав нюанси, досліджував застосунки, через які керують безпілотниками. Потім почав їздити на завдання, працював зі звичайними Мавіками», — розповідає «Фізик». 

У травні 2023-го він перевівся до 82-ої бригади, щоб мати більше можливостей та перспектив для розвитку в галузі безпілотників. Під час розподілу захотів навчатися саме на «бомберах»: пройшов курси і поїхав на Запорізький напрям застосувати нові навички.

Зараз військовий здебільшого працює на «Вампірі» — це ударний безпілотник, здатний переносити одночасно до чотирьох боєприпасів загальною вагою близько 20 кг. У світлий час доби такий дрон добре видно у небі, тому найефективніше він працює вночі — для цього має тепловізор. Пріоритетні цілі для «бомберів» — техніка противника, його позиції та пункти дислокації. 

«Від нас залежить керування і враження. Скільки особового складу зайде зі сторони противника, де вони будуть — це виявляє аеророзвідка. Якось 11 осіб залягло в посадку. Четверо з них підхопилися і побігли через поле по діагоналі. Ми за ними. Що там з іншими — не знаю, але цих бігунів накрили добряче, були трьохсоті щонайменше. Кожен виліт важкий і стає дедалі складніше. У противника з’являється РЕБ, він знаходить нові методи боротьби з дронами», — розповідає «Фізик».

Головна проблема для «бомберів», як і для інших підрозділів РУБАКа — нестабільний GPS-сигнал. В таких умовах потрібно добре орієнтуватися у просторі та знати місцевість. «Фізик» розповідає, що трапляються ситуації, коли після успішних скидів на зворотньому шляху безпілотник втрачав зв’язок, відео обривалося, його зносило вітром на певну дистанцію. Через 5-10 хвилин, коли зв’язок з дроном відновлювався, оператору потрібно зорієнтуватися, де саме він зараз летить і знайти дорогу додому.

Буває, у безпілотника завчасно сідає акумулятор або ламається один з моторів. Тоді оператор намагається дотягнути «птаха» максимально ближче до своїх позицій і йде його шукати. 

Попри юний вік співрозмовника, є чітке відчуття, що переді мною чоловік, який добре знає свою справу і розуміє мету. Сам він родом з Херсонської області — з тієї її частини, яка була під окупацією. Піти у військо його мотивувала думка про обов’язок щось робити для повернення додому. Коли територію, де перебували рідні «Фізика», звільнили — він одразу поїхав туди. Його будинок, домівки друзів були потрощені російськими снарядами. 

«Я просто пам’ятаю, що вони зробили з моєю хатою і що могло статися з моїми рідними, — говорить «Фізик». — Якби я жив десь на Тернопільщині, не знаю, чи потрапив би до армії. Я не супергерой. Не планував пов’язати своє життя з війною. Але вони посміли прийти в мій дім. Тож я не мав іншого вибору».

***

Під вечір нашої третьої доби на Запоріжжі згадуємо, що за цілий день нічого, крім кави, не вживали. Дорогою зустрічається вивіска «Шаурма. Кури гриль». Крім згаданих страв, тут можна купити газованку, чипси, сухарики, а ще обкладинку для військового квитка чи посвідчення учасника бойових дій. Біля прилавка — мішень для дартсу з портретом Путіна. 

Щойно виходимо з їжею на вулицю, нас оточує з десяток котів. Більшість скалічені: в одного перебита лапа, другий не має ока, а інший — обох. Можливо, ці коти дочекаються дня, коли їх підгодовуватимуть люди, які прямують цією дорогою не на фронт, а до моря. Українського Азовського моря.

У межах проєкту «ОКО ЗА ОКО 3» Фонд «Повернись живим» та компанія ОККО збирають 500 мільйонів гривень для Десантно-штурмових військ. 10 рот ударних безпілотних авіаційних комплексів (РУБАК), зокрема й 82-ї окремої десантно-штурмової бригади, отримають бойові Пульстрони — комплекси розвідки та знищення вартістю 50 мільйонів гривень за один. У Пульстрон, зокрема, входять ударні та розвідувальні дрони, транспорт, зв’язок і все необхідне для управління.